Новая физика и энергетика

       Дослідник кафедри щільної та дивної адронічної матерії Лаура Фаббієтті. Міжнародна дослідницька група експерименту ALICE в прискорювачі частинок CERN, очолювана дослідниками з Технічного університету Мюнхена (TUM), змогла вперше безпосередньо спостерігати, як утворюються дейтони та антиметерони в надзвичайно багатих енергією зіткненнях частинок. Результат: Протони та нейтрони, необхідні для утворення дейтронів, вивільняються під час розпаду дуже короткочасних резонансів, таких як Δ(1232), а потім з'єднуються разом. Те ж саме стосується і їх антиречовинних аналогів. У протонних зіткненнях на Великому адронному колайдері (ВАК) ЦЕРН формуються температури, які в понад 100,000 разів гарячіші, ніж всередині Сонця. До цих пір було абсолютно незрозуміло, як такі крихкі частинки, як дейтрони і антидеутерони, можуть вижити в першу чергу. У таких умовах легкі атомні ядра, такі як дейтрон, що складається лише з одного протона та одного нейтрона, насправді п...

  Сонячна постійна s 0 =1360 Вт/м 2 . Між верхніми і нижніми шарами конвективної зони відбувається складний перерозподіл енергії, що генерується.  Світло генерується електроною глобулою, що і є елементарним генератором енергії. Дурниці про перехід електрона по рівнях слід забути. Світлове випромінювання Сонця, що виходить з конвективної зони, повністю розташовується в інтервалі 1, 4142135 ∙ 10 -6 — 2,6650483 ∙ 10 -7 м, що відповідає частотному інтервалу 5,9958492 ∙ 10 13 — 1,6883811 ∙ 10 15 с -1 . Вся інша сонячна радіація, а саме радіочастотний і рентгенівський край спектра, енергетична для яких зневажливо мала, генерується за межами конвективної зони. При цьому хромосфера і корона мають два види випромінювання — стаціонарне і синхротронне.  Стаціонарне випромінювання хромосфери, що охоплює далеку інфрачервону частину спектру, між високочастотним краєм радіовипромінювання та інфрачервоним діапазоном II генерується власними електронами-генера...

  Визначальним кроком у розвиткові фізичної економії на теренах України стали дослідження українського вченого та громадського діяча С.   А.   Подолинського (1850–1891), насамперед його наукова розвідка "Праця людини та її відношення до розподілу енергії" (1880). 1 Час підтвердив оригінальність ідей, окреслених у цій роботі, яка за своїм новаторським характером є визначним досягненням національ ­ ної і світової науки. Прикметно, що автор розцінював її "не більш як вступ до докладні ­ шого і фактичного розгляду порушених питань". У той же час вона містить низку принципово нових парадигм в інтерпретації найважливіших аспектів суспільних, економічних та енергетичних процесів. Навіть назва роботи С. А. Подолинського є свідченням унікального за лаконічністю викладення новітніх методологічних засад дослідження, які пізніше були названі системним підходом. Складовими вибудуваної ученим системи є суб'єкт, об'єкт та взаємодія між ними. Універсальність цих складо...