Новая физика и энергетика

    Одна ложка матерії від нейтронної зірки важить так само, як гора Еверест. То що вони? Як вони утворюються? Густина нейтронної зірки: 9,20194284972∙10 12 кг/м 3  , стара фізика густини не знає. Хіба це наука? Але послухаємо. Нейтронні зірки є ядром нейтронної зірки (!), що залишився після наднової зірок, що важать зазвичай 8-25 сонячних мас. Більше маси призводить до того, що вона стає чорною дірою. Що робить їх особливими, так це те, що вони зроблені майже або повністю з нейтронів, і вони зважують божевілля для своїх розмірів. Їх розмір коливається від 20км до 24км, але важить більше, ніж наше сонце. Формування нейтронних зірок: Виникає тільки в зірках вагою від 8 до 25 сонячних мас (межа не знайдена точно). Після виснажливого палива (водню, гелію тощо) термоядерним синтезом термоядерний синтез зупиняється в певній точці. У цей момент серцевина в основному складається з заліза, і подальше злиття не відбувається. На цьому етапі немає зовнішньої сили, щоб зб...

    У класичній астрофізиці міцно закріпилося безглузде твердження, ніби Сонце є плазмовою кулею. В ЕТФ є 4-й висновок із закону обертання, детально в https://is.gd/E4kXYR , який говорить, що якщо тіло утворене тільки рідиною або тільки газом, воно позбавлене регулярного обертання. А Сонце має виражене регулярне обертання з періодом 25,38 діб. Більш того, конвективна зона по диску Сонця має диференціальне обертання, максимальне на екваторі і мінімальне на полюсах. Це свідчить на користь наявності у Сонця твердотільного ядра з фіксованою в просторі віссю обертання і що це ядро обертається набагато швидше, ніж плазма конвективної зони. Оскільки лінійна швидкість точки на поверхні твердого ядра є функцією широти φ, то максимального значення sinφ досягає на екваторі, звідси абсолютно очевидно, що диференціальне обертання конвективної зони є наслідком залучення її в обертальний рух твердим ядром Сонця. Першим це припущення висловив Р. Дікк, але обґрунтувати його йому не вдалося. Я...

       Всесвіт сповнений різнонаправленими потоками електрино "+" (ефіру) та електронів "-" (це "вітер" Сонця та інших зірок). Ці потоки протилежно заряджених часток взаємно приятягуються, утворюючи нейтрони, елементарні атоми... Їх напрям і швидкість обертання корригує центр галактики. З часом утворюються нейтронні тіла, які можуть досягати гігантських розмірів, їх в кожній галактиці більше, ніж зірок. До речі, нейтронні тіла складають "темну" матерію. Яка не дає спокою фантазерам. Кількість "темної" матерії постійно збільшується і вже досягла 80% масси Всесвіту. Нейтронні тіла не випромінюють світла, тепла, їх речовина електрично нейтральна.  Випромінювати вони починають, коли стороннє тіло як снаряд влітає в нейтронне тіло і розбиває його на нейтронні куски різного розміру. Для сонячної системи снарядом став Сатурн, всі планети спочатку були найтронними кусками довільної форми. Вся нейтронна речовина перебуває в стані фазового пере...

  Рух електрино в речовині. У 1903 році Дж. Томсоном було розроблено електростатичну модель атома ("пиріг із начинкою"). Атом був представлений позитивно зарядженою матерією всередині якої шарами розташовувалися електрони. У 1994 році, майже століття потому, після моделі Томсона і електродинамічної моделі Резерфорда (1911 р.) Д.Х. Базієв повернувся до електростатичної моделі, удосконаливши її на основі сучасних досягнень фізики і фактів, яким попередні моделі не відповідали. Уведено поняття "одиничний атом", у якому міститься три структурних електрони, заряд яких компенсовано позитивною матерією, що складається з 2,4181989 ∙ 10 8 штук дрібних елементарних частинок, названих електрино за аналогією з електроном. Одиничний атом називають ще односкладово: нейтроном або нуклоном, що не суперечить поняттю і може відрізнятися тільки тим, що в нейтроні (нейтральному одиничному атомі) сумарні заряди електронів і електронів точно дорівнюють один одному і становлять по 5...