Ігри царя Давида
"Ні в якому разі не можна говорити про естетичне пізнання чи освоєння Світу. Правильніше вважати художню творчість засвоєнням або навіть утилізацією дійсності. Тут не може бути ані прогресу, ані розвитку, а лише — накопичення, комбінування та гра. Те саме стосується й багатьох інших хижих сфер суспільного життя. Зокрема, найбільш адекватним інструментом для опису політичних, історичних і соціальних процесів є математична теорія ігор. Не випадково геополітичний бестселер сугестора З. Бжезинського називається «Велика шахівниця». Можна згадати й «військові ігри» у штабістів. Цар Давид, такий знаменитий своєю «лагідністю», просив юнаків «пограти» для нього та його гостей — це означало для молодих хлопців вступити у смертельний поєдинок. Сугтестори все перетворюють на гру. Ілюстративною є нинішня ситуація в Росії: цим мерзотникам надали «свободу самовираження», їх ніхто належним чином не контролює, а самі вони поки що не розуміють, що витворяють. А якщо й схаме...