Новая физика и энергетика

      Питання про особливий статус Сонця серед подібних до нього зірок, а отже, і про унікальність усієї Сонячної системи, тісно пов’язане з актуальною темою антропного принципу — умов не випадкової, а необхідної появи у Всесвіті білкового типу життя, його земноподібного варіанту. Це випливає з існування фундаментальних фізичних характеристик Всесвіту, величини яких досить жорстко фіксовані. Тоді, якщо органічна форма життя (з її виходом на шлях самоусвідомлення в результаті універсальних процесів самоорганізації) є виключно ймовірним етапом у Всесвіті, що розвивається, то наскільки поширене в Космосі буття, цілком аналогічне нашому? Чи ми, Земля, Сонце, планетна система, все ж настільки своєрідні, що схожих на нас «братів по розуму» й не знайти? Поговоримо насамперед про Сонце, про його особливу фізичну «статус». Понад 15 років тому астрономи дійшли висновку про певну відмінність Сонця від тих зірок, до яких наше світило найближче за фізичними характеристиками. А це...

          У 2005 році виповнилося сто років (а цього року — вже 105) від дня народження великого російського вченого Бориса Федоровича Поршнева (1905–1972) — професора, доктора історичних і доктора філософських наук, лауреата Державної премії СРСР, автора понад 250 наукових праць, присвячених найскладнішим науковим проблемам, почесного доктора Клермон-Феррарського університету. Однак ця подія пройшла абсолютно непомітно. Жодного слова в ЗМІ. На відміну від пишних похвал на честь сторіччя від дня народження порожньої, безглуздої (до того ж, як відомо, вкраденої) теорії відносності Ейнштейна (лауреата Нобелівської премії). Урочисто пройшли й вшанування на честь століття від дня народження письменника та теж лауреата тієї ж гранично політизованої премії — Михайла Шолохова, автора роману «Тихий Дон» (який, як кажуть, теж був здертий — a la Einstein — із чужого рукопису, імовірно — донського письменника Федора Крюкова). Поршнєв же знайшов відповідь, мабу...

   Д звіниця Свято-Успенського чоловічого монастиря у місті Саров (Арзамас 16)     Ставлення розумових працівників до знищення Природи, на захист якого піднімалися лише справжні й шановані вчені світової культури. На сьогодні ні всі релігії, ні громадські організації, ні уряди всіх країн світу не займаються справжнім захистом природи. Відбувається лише маніпуляція. Природа деградує. Нас рятують від стрімких катастроф залишки 23% океанів світу, які залишилися недоторканими. Космос почав розслідувати злочини проти Природи, але мета людської діяльності залишається прибутком. Це смертельно небезпечно. Метаморфози наближаються, і чи потрібні вони вам?     Корисно розглянути останніх двох радянських вчених. Це Андрій Сахаров і Юлій Харитон, активні учасники ядерного проєкту. Роль кожного з них і їхні стосунки цінували сучасники, які працювали під їхнім керівництвом, розміщуючи портрет Сахарова під склом на своїх столах. Дивно, що наші БПЛА ще не прибули в Арза...

     Будівництво хижаків у смт Козин «Етична антропологія. Відизм» — це фундаментальна праця Бориса Андрійовича Діденка (вперше видана у 2003 році), в якій автор пропонує оригінальну концепцію антропогенезу та пояснює природу людської жорстокості. «Хижа творчість» / «Етична антропологія. Відизм» (Борис Діденко) Ключові ідеї книги: Концепція видоцентризму (відизму): Діденко стверджує, що всередині виду Homo sapiens існують принципово різні підвиди, чия поведінка визначається етологічними (тваринними) інстинктами. Етологія зла: Автор намагається відповісти на запитання, чому розумна істота здатна нести зло природі та іншим людям. На його думку, це пов'язано з вродженими етологічними програмами. Види людських спільнот: Досліджується, як біологічна основа формує різні типи етики та соціальних відносин, розділяючи людей за їхніми базовими інстинктами. Книга ставить під сумнів традиційні погляди на рівність людської природи і пропонує глибокий ана...

  Теорія Б. А. Діденка (яку іноді називають «теорією Поршнєва — Діденка») припускає, що людство не є єдиним біологічним видом, а всередині нього латентно існує кілька видів, слабко здатних до схрещування, які сформувалися на стадії появи сучасного людства.  На основі оригінального прочитання ідей Б. Ф. Поршнєва розробив власну антропологічну теорію (так званий «відизм»).  Відмінність цих видів була закладена колізіями, пов'язаними з канібалізмом, що практикувався у первісні часи, і це призвело до появи: «суперанімалів» — канібалів; «суггесторів» — тих, хто імітує канібальську поведінку; «дифузників» — які є звичайною жертвою канібалізму і становлять більшість людства; «неоантропів» — здатних протистояти суггестивному впливу «хижих» видів завдяки розвиненим інтелектуальним здібностям. Представники різних видів відіграють різні ролі в соціумі, панівним видом нині є суггестори, яких відрізняє підступність та вміння маніпулювати свідомістю інших. Професійним...