Досліди Л. С. Котоусова

 

    Традиційний відомий фізик на підставі сотень проведених ним дослідів з конічними насадками різної форми вперше відкрито в Журналі технічної фізики (ЖТФ, 2005) заявив про наявність надлишкової енергії в струмені води, який виходить з патрубка і перевершує початковий у 2...4 рази. Саме, у 2...4 рази, а не %%. Ба більше, підкреслено, що всі відомості та довідкові дані про насадки, що звужуються, не відповідають дійсності, оскільки рекомендована методика розрахунку не дає надлишкової енергії, що суперечить результатам експериментальних досліджень.

   Таким чином, Л.С. Котоусов відкрив те саме накачування енергії ззовні в насадках, що сходяться, про яке згадувалося вище, і про яке традиційні вчені боялися відкрито сказати, бо відомі їм закони фізики цього не дають змоги, а тому потрібно фізику уточнювати, змінювати, що робити складно.

   Л.С. Котоусов пішов шляхом доповнення традиційного у фізиці рівняння Бернуллі доданками, що враховують спрацьовування атмосферного тиску, що дало змогу отримати відповідність розрахункових і дослідних даних.

   Ретельно проведені ним експериментальні дослідження незаперечно доводять наявність надлишкової потужності у вільних водяних струменях, що витікають із конічних сходячих насадок.

   Було б неповним обмежити опис фізичного механізму накачування енергії в струмінь ззовні тільки розгоном і дією прямих звукових хвиль, як зазначено вище.Фізичних процесів, що монотонно течуть, узагалі не буває, тому що вони завжди відбуваються під дією рушійних сил, зокрема, різниці тисків, а ця різниця не залишається постійною внаслідок її зменшення першою ж порцією води, що протікла. Виникає пульсуючий рух, хвильовий, коливальний. Ці малі збурення отримують швидкий розгін до звукової швидкості завдяки природним силам молекул, що коливаються. Звукові хвилі, маючи на своєму фронті підвищений тиск, рухаються зі значною  швидкістю, наприклад, 1500 м/с, від джерела обурення в бік меншого тиску. Ці прямі звукові хвилі йдуть з усіх боків у радіальному напрямку від периферії до осі струменя. Сходячись із великою відносною швидкістю (3 км/с), та ще й з великими тисками на своїх фронтах, вони зіштовхуються, утворюючи вибух, у цьому випадку - гідроудар. Це поперечний радіальний гідроудар на відміну від поздовжнього гідроудару, вперше дослідженого М.Є. Жуковським. У результаті вибуху утворюються нові, зворотні, хвилі, вже не звукові, а ударні, що розлітаються у зворотному напрямку зі швидкістю, вищою за швидкість звуку в даному середовищі. Вибуховий відхід мас речовини з епіцентру вибуху створює в ньому вакуум, який, своєю чергою, викликає нову доцентрову хвилю. Виникають коливання води в струмені, які, наприклад, добре видно на фотографіях струменів, виконаних швидкісною зйомкою. При цьому видно, що поверхня вільного струменя скуйовджена, є дрібні крапельки над його поверхнею, але калібр - діаметр струменя залишається постійним, відповідним до діаметру вихідного отвору насадка. Тобто струмінь не стискається атмосферним тиском, а тільки розганяється під дією ударних хвиль за рахунок атмосферного тиску. Найбільшою мірою це проявляється в конічних насадках, що сходяться, мабуть, за рахунок істотніших збурень, одержуваних водою під час зменшення перерізу каналу залежно від форми насадки, порівняно з прямими або такими, що розходяться, насадками.

   Процеси енергообміну і накачування енергією мають єдиний фізичний механізм у багатьох ідентичних технічних пристроях: конічних насадках, що збігаються, та інших насадках, ежекторних соплах і системах, в обертових потоках, прямоточних реактивних двигунах і звичайних паяльних лампах. Малі обурення від обтиснення потоку в міру його руху є джерелом звукових хвиль, що мають на своїх фронтах підвищені параметри (густина, тиск...). Хвилі своїми фронтами як мікрокувалдами чинять ударну дію на струмінь, розганяють його, даючи додаткову надлишкову енергію і потужність. Енергія поповнюється ззовні - від зовнішнього середовища шляхом електродинамічної частотної взаємодії молекул, зокрема за участю електричного посередника під час зближення молекул на відстань, меншу за критичну, як у газах, рідинах, так і в кристалічних решітках твердих тіл.

   Подивіться уважно весь, саме весь, "Альбом течій рідини і газу" М. Ван-Дайка (М., Мир, 1986). Чудово виконані швидкісною зйомкою фотографії дадуть вам змогу наочно уявити траєкторії руху звукових та ударних хвиль, структуру течій і багато процесів як природні явища. Аналіз цих природних фактів на основі сучасних уявлень дає фізичний механізм гідродинамічних процесів, зокрема, тих, що відбуваються з виділенням надлишкової енергії без використання органічного і ядерного палива.

У цьому плані нещодавнє глузливе висловлювання найсвіжішого нобелівського лауреата Гінзбурга про "вічні" двигуни, яких "немає і не може бути", має вигляд убогого примітивізму його мислення та знань, якими він не лише володіє, а й багато років навчає молодь, не того, чого треба. Як видно, наука вивчає явища і будує теорії, які не можуть відображати всю глибину і справжню суть природних явищ. Водночас з історії відомо, що люди в попередній цивілізації (12... 15 тисяч років тому, в допотопний період) володіли ведичним знанням. Вони відали: внутрішнім зором бачили суть явищ, процесів і технічних пристроїв, наприклад, сферотеатрів Греції (Афіни, Дельфи, Епідавр), які будували так, як бачили. Тобто, науки як такої не було, бо в цьому не було потреби. Зараз така здатність у людей втрачена, за винятком окремих одиниць. Що стосується стародавніх високих технологій, то вони теж втрачені, але починають відтворюватися, зокрема, оздоровчі - за допомогою сферозвуку і сферотеатру, енергетичні - на основі безпаливних процесів і установок. Їх треба всіляко підтримувати і розвивати, поки не пізно, а не глумитися, показуючи свою, м'яко кажучи, необізнаність і безвідповідальність перед суспільством.

Досліди Котоусова коментує Андрєєв: https://khd2.narod.ru/hydrodyn/kotousov.htm