Магнітне поле Землі - першоджерело атмосферної електрики
Отже, надлишковий негативний заряд Землі сферично симетрично розміщений навколо ядра, в основі мантії, на глибині 6,2649∙106 м. Статичний заряд утримує навколо Землі, рівний за величиною динамічному позитивному заряду Z, що формується з N електрино, які утворюють магнітосферу: N= 2,3296618∙1043.
Знаючи потенціал Землі і повне число стаціонарного потоку електрино навколо ядра, що формує магнітосферу, легко розрахувати повну енергію геомагнітного поля Е=-2,6992139 1024Дж,
де знак (—) є свідченням того, що циркуляція потоку відбувається в статичному полі центрального тіла. Як відомо, виходячи з результатів вимірювань магнітного поля Землі з космічних апаратів, прийнято, що середній радіус магнітосфери 7,645236∙107 м. Зрозуміло, що новий підхід до аналізу геомагнітного поля, який я тут розвиваю, не повинен суперечити цьому факту. Це положення доступне для перевірки. Так, в безвідносно до магнітного поля Землі, при обґрунтуванні блакитного кольору неба, мною було отримано, що середня щільність електрино в навколоземному просторі становить 1,2669904∙1019м-3. Виходячи з цієї величини і повного числа електрино магнітосфери можна встановити параметры потока електрино, що відноситься до перевіряємих геофізичних параметрів, отже небо блакитне, а густина потока електрино через магнітний екватор у наземній магнітосфері становить 2.9094827∙1017 А. Енергія наземної частини магнітосфери становить -2,6992139∙1024 дж, а середня густина меридіонального струму 19, 044542 А/м2 . Таким чином, ми дізналися багато нового про меридіональний струм навколоземного простору. Але це не все, бо існує ще й екваторіальний або паралельний струм, що циркулює вздовж магнітного екватора. Кожне електрино магнітосфери має одночасно два види руху. Крім вищеописаного орбітального руху через полюси, електрино кроками переміщається вздовж магнітного екватора зі сходу на захід. Справа в тому, що електричний потік навколо Землі в своїй циркуляції майже не відрізняється від вихрового руху електрино вздовж провідника. Єдина відмінність полягає в тому, що провідник з його негативним статичним полем представлений протяжною лінією, навколо якої по гвинтових траєкторіях рухається вихровий пакет з електрино. Статичне поле Землі ж сферично симетричне (або майже сферично симетричне) і тому вихрові пакети магнітосфери циркулюють по замкнутому колу навколо ядра Землі з тією ж постійною швидкістю 2,8992629∙108 м/с , що і вихрові пакети вздовж провідника. В основі вихрового екваторіального струму Землі лежить той факт, що траєкторія кожного електрино є лінією третього порядку, тобто вона є гвинтовою лінією. Величина екваторіального вихрового струму наземної частини магнітосфери складе 2,9094827∙1017 А. При порівнянні цієї величини з результатом ми бачимо, що прийшли до повного меридіонального струму наземної магнітосфери. Отже, один і той же ансамбль електрино одночасно циркулює в двох взаємно перпендикулярних напрямках — уздовж меридіанів і уздовж екватора. При цьому потужність магнітосфери становить : 2,6992139∙1024 Вт. Якщо врахувати, що всі електростанції світу разом мають потужність не більше 5∙1024 Вт, то стає зрозумілою колосальність потужності магнітосфери Землі і те, що атмосфера Землі вздовж і впоперек пронизується потоками електрино, які і є природною основою всіх електричних явищ в ній. Цілком зрозуміло, що першоджерелом атмосферної електрики є струми електроносфери, а локальні струми і динамічні заряди хмар — їх похідними.
https://drive.google.com/file/d/1hnFm7gO1vgaqq1WaHTDKmb2Fc0WYq3Lw/view?
Коментарі
Дописати коментар