Пояснення слідів Меркурія

 

Планетний шар Меркурію насичений потоком сонячних електронів. Густина наближена до земної Меркурій: 5,43 г/см³ , а земна 5,515 г/см³, отже ФПВР у ядрі планети працюює і створює потоки електрино для магнітного поля планети. Отже в приповерховому шарі плланети відбувається Зворотній ФПВР і утворюються нейтрони, елементарні атоми, з яких продовжуть виникати хімічні елементи. На Землі в атмосфері активно утворюються водень, кисень, аргон, що є складовими частинами атмо- і гідросфери. Синтез проходе постійно в гігантских об’ємах. 

На Меркурії «атмосфера» має температуру +500ºС на сонячній стороні і -120ºС на темній стороні. Вода в таких умовах не буде звично рідкою, а процес об’єднання елементарних атомів продовжується до стабільного стану новоутворень. Це літій, натрій, калій, берилій, магній, алюміній. Вочевидь такими становляться легкі метали. Це постійно діючий механізм зворотнього фазового переходу вищого роду і всі вони і не тільки будуть знайдені у спектрах випромінювання флейфа Меркурію. Еволюція поверхні Меркурію влключає також продукти ЗФПВР. Алюміній є самим стабілбним з легких металів, сподіваємося знайти його на поверхні Меркурію, сподіваємося на посадкову поверхневу станцію. 

Отже ніякі не метеорити, ніяка геологічна активність планети, а тільки фізика гіперчастотних осциляторів пояснює літій- натрій- калій, та інші сліди Меркурію у Всесвіті.

Після невеликого якісного аналізу нас вже не потурбує яскрава поверхня планети. Поверхня Меркурію найкраща.