Навіщо Всесвіту розширюватися?

 

 

 1) Всесвіт стаціонарний, він не розширюється і не стискається.

Основна позиція релятивістської космології, заснована на ТВТ Ейнштейна, щодо стаціонарності Всесвіту, залежить від відношення середньої щільності Мегагалактики до її критичної щільності менше нуля. Всесвіт якраз знаходиться в такому стані. Всесвіт розширюється, розбігається. А тепер вводимо початкові умови: 1) масштаб Галактики був завищений в 99,27 разів і цей же завищений масштаб був застосований до всієї Метагалактики, обсяг якої завищений в 9,7839458∙10⁵разів; 2) знайдена прихована маса і її кількість збільшується щодня. Вчора Всесвіт розширювався, а сьогодні він почав катастрофічно стискатися. Вчора «вчені» доводили розширення Всесвіту за допомогою математичних опусів Фрідмана і фізичних помилок Хаббла, то сьогодні вони терміново повинні шукати зворотні ходи, що доводять, що світ наближається до колапсу! Отже, загальна теорія відносності, втім як і спеціальна теорія відносності, зовсім не теорія. Суть помилки Хаббла полягає в тому, що червоне зміщення спектральних ліній далеких джерел, обумовлене розсіюванням фотонів міжзоряною речовиною, прийнято ним за ефект Доплера, не маючи на те вагомих підстав. Адже чим далі від спостерігача знаходиться джерело світла, тим більша частка фотонів високочастотного випромінювання, що розсіюються, і, отже, тим більше червоне зміщення спектральних ліній.

2) Всесвіт позбавлений часових рамок, бо він є об'єктивною реальністю, що не має ні початку, ні кінця. Саме тому модель гарячого Всесвіту з початком відліку 12∙10⁹років, та до того ж з центром у нашій Галактиці, від якої нібито в усі боки розбігаються всі інші галактики, є не більше ніж анахронізмом. Однак з цього зовсім не випливає, що сонячна або будь-яка інша планетна система не має часових рамок. Навпаки, вона має початок, еволюціонує і доходить до певного кінця, але це локальна підсистема в зоряній системі. А поняття Всесвіту об'єднує всю нескінченну безліч галактик.

Структурною одиницею Всесвіту є галактика, а центральні тіла галактик утворюють електростатичний каркас Всесвіту, жорстко зафіксований у просторі системою гравітаційних сил.

Виходить, якщо загальна теорія відносності вчора доводила розширення Всесвіту за допомогою математичних опусів Фрідмана і фізичних помилок Хаббла, то сьогодні вона терміново повинна шукати зворотні ходи, що доводять, що світ наближається до колапсу! Отже, загальна теорія відносності, втім як і спеціальна теорія відносності, зовсім не теорія. Суть помилки Хаббла полягає в тому, що червоне зміщення спектральних ліній далеких джерел, обумовлене розсіюванням фотонів міжзоряною речовиною, прийнято ним за ефект Доплера, не маючи на те вагомих підстав. Адже, як було показано вище, чим далі відстоїть джерело світла від спостерігача, тим більша частка розсіюючих фотонів високочастотного випромінювання і, отже, тим більше червоне зміщення спектральних ліній.

3) Структурною одиницею Всесвіту є галактика, а центральні тіла галактик утворюють електростатичний каркас Всесвіту, жорстко зафіксований у просторі системою гравітаційних сил.

а) Хоча в цілому весь спостережний матеріал свідчить про рівномірний розподіл речовини в Метагалактиці, є і прямі спостереження про скупчення галактик. Сьогодні ще рано говорити про структуру організації таких скупчень. Але той факт, якщо, звичайно, це безперечний факт, що рух Сонця утворений трьома складовими а) X =+1,02∙104 м∙с-1  — спрямований до галактичного центру;

б) У = +1,5∙І0³ м∙с^-1— спрямовано в точку з координатами l= 90° і b = 0°;

в) Z = +7,4∙І0³ м∙с^-— спрямовано до полюса Галактики, свідчить на користь того, що центральне тіло Галактики знаходиться в орбітальному русі навколо центрального тіла місцевої групи галактик. І якщо орбітальний рух центрального тіла Галактики отримає безперечне підтвердження, то тоді виявиться, що структурною одиницею Всесвіту є не галактика, а скупчення. Спрямовано до полюса Галактики, свідчить на користь того, що центральне тіло Галактики знаходиться в орбітальному русі навколо центрального тіла місцевої групи галактик. І якщо орбітальний рух центрального тіла Галактики отримає беззаперечне підтвердження, то тоді виявиться, що структурною одиницею Всесвіту є не галактика, а скупчення галактик. А тілами першого порядку Всесвіту, нерухомо зафіксованими в просторі, виявляться центральні тіла галактичних скупчень, що мають масу близько 10⁴⁰ —10⁴¹кг.

Але поки що трикомпонентний рух Сонця вважається спірним з тієї простої причини, що жоден з трьох рухів не збігається з орбітальною швидкістю Сонця, встановленою Базієвим і що відбувається в площині Галактики.