Переполюсовка Землі, без миіфів и страхів

  

Досить давно було виявлено та оповіщено, що в періодичному коливанні напруженості загального магнітного поля Землі відзначаються прямі ознаки, тобто провісники майбутньої переполюсовки геомагнітного поля. У теперішній час переполюсовка, що розвивається, почалася десь близько 1850 року (± 5 років); виконані супутникові та літакові перевірки ці висновки суттєво підтвердили. Крім магнітних полюсів, на нашій планеті існують ще магнітоємні та багатофункціональні Світові магнітні аномалії (СМА)...

    

Усього їх чотири:

• У Південній півкулі — Бразильська (негативна магнітна аномалія біля берегів Бразилії, з напруженістю поля близько 23 тис. нТл) та Приантарктична (позитивна магнітна аномалія на меридіані Австралії, з напруженістю поля близько 58,9 тис. нТл);
• У Північній півкулі — Канадська (позитивна магнітна аномалія в районі північних островів, з напруженістю поля близько 59 тис. нТл) та Східно-Сибірська (позитивна магнітна аномалія на вододілі нижніх течій Єнісею та Лени, з напруженістю поля близько 60 тис. Нтл).

Їх не можна не відзначити, оскільки при переполюсовці (інверсії) геомагнітного поля ці аномалії «беруть на себе відповідальність за магнітний порядок на Землі».
Деякі характеристики геомагнітної інверсії

Так, дійсно, невидиме і маловідчутне для нас «магнітне тіло» Землі вельми складне за своєю геометрією, напруженістю та мінливістю у часі. На даний час виявлено понад тридцять різних варіацій (локальних і глобальних) магнітного поля, які магнітометрично постійно відстежуються на поверхні та з супутників. Далі ми торкнемося глобальних і довгоперіодних варіацій геомагнітного поля, включаючи і переполюсовки або інверсії геомагнітного поля, яких палеомагнітологи нарахували понад 400.

Природно, що інверсія геомагнітного поля — це загальнопланетарна подія величезної важливості, оскільки з нею пов'язані (обов'язково!) кліматичні та біосферні перебудови. Як уже зазначалося вище, суспільне інформаційне замовчування інверсії геомагнітного поля починає сильно тривожити гео- та планетофізиків. Так, у роботі Шемякіна та Циганкова (2009, стор. 1005) підкреслюється:
«Останні вимірювання напруженості магнітного поля показують, що процес інверсії вже почався: утворюються області зі зворотною полярністю, число і розмір яких постійно збільшується. Єдиний спосіб захистити землян від цієї загрози — використовувати захисні властивості підземного простору, що передбачає небувалі за трудомісткістю і вартістю обсяги робіт».

Проявляються великомасштабні магнітні процеси, що супроводжують процес переполюсовки, зазначимо основні з них:

• Джерки (поштовхи) — це різке зростання (спадання) швидкості росту інтенсивності складових магнітного поля Землі (вертикальних і горизонтальних компонент поля). Тривалість цих магнітних поштовхів становить близько 6 місяців. Виявили їх геофізики у 1978 році при вивченні вікової варіації Y-компоненти на території Європи у 1969–1970 рр. Ці незвичайні локальні та глобальні поштовхи геомагнітного поля, незважаючи на свою короткочасність, як стверджують геофізики, свідчать про початок векторного (за певним напрямком) переміщення геомагнітних полюсів.
• Екскурси — вікові зміни магнітного поля Землі, що набагато перевищують джерки за своєю тривалістю, але все ж таки вони менші, ніж потребує часу інверсія. При повному екскурсі також відбувається геомагнітна переполюсовка, але невдовзі магнітне поле знову повертається у свій попередній стан. Найближчий до нас екскурс «Етрусія» відбувся 2,7 тис. років тому, а загалом екскурсів вивчено вже вісім.
• Інверсія — геомагнітна переполюсовка (виявлена Брюнесом у 1906 р.), розкрита за палеомагнітними замірами зразків гірських порід (Кузнєцов, 2008):
Інверсія, що відбувається, і перехід до зворотної намагніченості Землі призводить до різкого і значного підвищення температури. Добові геомагнітні збурення середньої інтенсивності вже модифікують термодинаміку атмосфери на території аномалії; крім того, підкреслимо, що управління швидкістю і напрямком руху полюсів назустріч один одному здійснюється не дипольною напруженістю магнітного поля, а локальними і світовими магнітними аномаліями.

«Підкреслимо, що виявлена сукупність геоінверсій магнітного поля Землі вказує на те, що траєкторії переміщення магнітних полюсів протягом вивченої геологічної історії відбувалися по суворо визначених місцях на земній поверхні». Векторний дрейф магнітних полюсів Землі назустріч один одному, що почався з 1850 р. (± 5 років), іде за звичайним для всіх інверсій маршрутом.

Північний магнітний полюс (North Magnetic Pole)

Цей полюс демонструє аномально високу активність. З 2000-х років він залишив канадську Арктику і стрімко рухається в бік російського Сибіру.

Динаміка швидкості:

    • 1990-ті: близько 15 км/рік.

• 2000–2019: різке прискорення до рекордних 55–60 км/рік.

• 2020–2025: несподіване сповільнення до ~25–35 км/рік. Це найзначніше сповільнення, коли-небудь зафіксоване вченими.

Поточне положення: Полюс офіційно перетнув меридіан у бік Східної півкулі.

Координати (прогноз WMM2025 на 2025.0): 85,76º пн. ш., 139,30º сх. д.

Південний магнітний полюс (South Magnetic Pole)

На відміну від північного сусіда, південний полюс поводиться набагато спокійніше.

Динаміка швидкості: Його дрейф залишається стабільно повільним — близько 5–10 км/рік. Він поступово зміщується від узбережжя Антарктиди в бік Індійського океану.

Координати (прогноз WMM2025 на 2025.0): 63,85º пд. ш., 135,08º сх. д.

Полюси: Точка «півночі» або «півдня» просто переміщується туди, де сумарний вплив усіх цих плям (векторна сума) виявляється найсильнішим.

Важливо: Нинішній швидкий рух полюсів і зростання аномалій, на кшталт Південно-Атлантичної, змушують деяких учених припускати близькість інверсії (повної зміни полюсів), хоча інші вважають це лише тимчасовим коливанням.

У зв'язку з цим виникає питання: коли відбудеться переполюсовка і всі супутні їй процеси? Немає однозначної відповіді, але все більше фахівців схиляються до того, що інверсія (або повний екскурс) поля може відбутися вже у XXI столітті. Ми також вважаємо цей термін найбільш реальним.

Напрямок дипольного поля, що змінюється, вже починає перемагнічувати Світові магнітні аномалії та остаточно знижує магнітний захист Землі. Це призводить до того, що сонячний вітер (протони та електрони) безперешкодно проникне в приземну атмосферу і різко підвищить радіоактивний фон. Сукупність таких процесів викличе додаткову активність вулканічних і сейсмічних процесів, аж до розсування земної кори в зонах швів. Зміниться форма і висота геоїда, що призведе до перерозподілу водних мас в океанічних регіонах і катастрофічного підйому рівня моря для регіонів суходолу. Все це супроводжуватиметься зростанням інтенсивності потепління. Найбільшим перебудовам, тобто небезпеці, будуть піддані території в регіонах, віддалених від Світових магнітних аномалій.

«У будь-якому разі зрозуміло, що процес почався, і не в силах людини його зупинити. Зараз життєво необхідним є побудова наукового прогнозу процесу утворення, зміни та інверсії магнітного поля, а також проєктування абсолютно нової системи захисту людської цивілізації від раніше небувалого в її історії фактора непереборної сили на тривалий період часу».