Трагедія пізнавального процесу

Все почалося з теорії горіння, якої немає досі. Фізика святкує перемогу Антуана Лорана Лавуазьє над флогістоном з 1775 року. Проте енергію в нашій залізній цивілізації виробляють у величезних обсягах спалюванням палива. Видобуток палива, виробництво електроенергії та тепла знищує умови нашого життя на планеті. Займаючись будівництвом печей, я здивувався відсутністю рівня печного мистецтва?. Знизити витрату палива можна в рази, на моїх пічках у 2...6 разів, а не на кілька відсотків. Там коню ні де валявся. Більше того, від вуглеводневого палива давно пора повністю відмовитися і тим самим зберегти Природу.

Чому? Коріння проблеми сягає глибини двох тисяч років. Але два в одному, Ейнштейн — і геній, і пророк класичної фізики. А фізика гіперчастотних осциляторів — "псевдонаука".

Повсюдне приниження пізнавального процесу всіма владними світовими структурами – ось характерна особливість нашого часу, причому цей процес відбувається понад усіма будь-якими державними кордонами. Таке загальносвітове інформаційне середовище дозволило непомітно провести у світову спільноту підміну пізнання як такого інженерними та техногенними законодавчими програмами. Наукові технології починають керувати самою наукою, яка має ставати дедалі «рентабельнішою». 

Технологічна орієнтація так званої науки стає панівною і зумовлює знищення наукових досліджень самої природи. Довготривале втручання в народне право на вільну волю (через покаяння і причастя) церковного християнського інституту призвело, зокрема, до появи механізму управління не тільки пізнавальним процесом людей, але й до відбору результатів пізнання. Перебуваючи в просторі категорій релігійної вимоги до людини, а саме – у просторі віри та страху, людина неминуче позбавлялася і прав пізнання, і прав волі. Віра позбавляла розум пізнавальної ініціативи, а «страх Божий» позбавляв людину волі, тобто самостійності у вчинках.

Саме таким чином був побудований загальнолюдський сценарій, націлений на панування людини над Природою. Саме з церковного благословення будувалися комплексні системи необмеженого збагачення людства та різноманітні енергоємні технічні системи, глобальна спрямованість яких від самого початку була орієнтована на придушення прав і творчих можливостей Природи. Повстання науки і культури в епоху Просвітництва церковний інститут успішно пережив і спрямував подальші можливості технічного прогресу, спеціальним відбором наукових галузей, за межі нашої планети. 

Технічний вплив людства виплеснувся в електромагнітному діапазоні в простір Сонячної системи. Таким чином успіхи техногенезу були зняті з рівня локального значення і переведені на космофізичний рівень. Жодного осуду цього виклику людей космосу церковна ієрархія не висловила і висловлювати не збирається. Таким чином, вона виявилася повною співучасницею техногенного беззаконня, технічного знищення Землі як результату божественного творіння. Водночас у науці були й є не тільки серйозні критичні зауваження щодо даної ситуації, але й пропонувалися та пропонуються нові системи світогляду, засновані на паритеті Божественних, Людських і Природних законів. В. І. Вернадський прагнув прищепити народу природничо-науковий погляд і на релігійну феноменологію. 

Цей підхід є і природним, і необхідним, оскільки спекуляція та зведення «непохитної віри» церковними інститутами здійснювалися за допомогою демонстрації незвичайних психофізіологічних і метеорологічних явищ. Ці явища подавалися як чудеса, і багато століть церковна влада не допускала, викорінювала природничо-наукові програми вивчення фізичної сутності цих чудес. В даний час у зв'язку з інтенсивним планетоперетворенням на Землі (та й у Сонячній системі в цілому) поширюється повсюдно прояв незвичайних явищ. Тривале академічне вивчення незвичайних явищ в атмосфері та ближньому космосі привело дослідників до необхідності вивчити великий ряд незвичайних природних подій, які в церковному уявленні є «чудесами». 

На сьогоднішній день ми вже є учасниками та свідками наростання конфронтації між двома моделями пояснення незвичайних явищ (наукове пояснення та церковне). На боці наукового підходу виступає сама Природа, яка нарощує енергоємність, різноманітність і повсюдність незвичайних явищ найширшого масштабу (від сантиметрів до сотень кілометрів): це – різноманітність кульових блискавок, торнадо, незвичайних грозових процесів, суперураганів, цунамі тощо. А також все більшого значення набуває «розмноження» плазмових утворень, що локалізуються не тільки в приземній атмосфері, але й у магнітосфері Землі. Не вивчати ці явища стає злочином стосовно життєвого процесу на Землі. Зазначимо також, що перераховані вище незвичайні явища багатьом читачам видаються «добре відомими» і нібито вивченими. 

Це є хронічною помилкою, яка виникла внаслідок прихованої та відкритої системної відбраковки інформації про стан Природи. Справа в тому, що в цій помилці велику участь взяла й сама… наука. Наприклад: мало хто, крім невеликої кількості вчених, знає, що «всім відома» гроза є незвичайним і невивченим процесом. – Пам’ятаю, я дуже здивувався, прочитавши в «Листах Махатм» про загадку дощу: здавалося б, що ж тут загадкового?.. На уроках природознавства нас у школі переконали, що ніяких загадок тут немає: випаровування, конденсація… І ось через 100 років після появи «Листів Махатм» наука все-таки визнала загадку дощу: заснований на розрахунках мінімальний період краплеутворення повинен бути досить тривалим – як мінімум дві години. А дощ ллє як з відра… всупереч усім моделям його пояснення, матеріал «Вчені не в силах зрозуміти загадку дощу».) У мене накопичилася вже ціла серія фактів і авторитетних заяв, які перевертають колишні офіційні наукові уявлення…Ось, наприклад, у бесіді з письменником А. Прохановим фізик Н. Левашов сказав: «У науці: ніякої цілісної, систематичної наукової картини світу, ніякої “загальної фізики”, на жаль, сьогодні не існує. 

Сучасна картина утворення гідро- атмосфери Землі у цьому блозі https://btg18.blogspot.com/2024/04/blog-post.html 

Те, що прийнято в сучасному світі як «системні уявлення про Всесвіт», не відповідає дійсності. Однак ці уявлення були нав’язані і продовжують нав’язуватися людям ще зі шкільної лави. Уся сучасна фізика базується на незрозумілих постулатах, з яких довільно були виведені «наслідки». Багато фізичних констант, на яких ґрунтуються розрахунки, як тепер з’ясовується, такими не є. Тобто, кажучи узагальнено, сучасної теоретичної фізики не існує. …Я згадую, як ще в 1988-му році я, молодий радіофізик, розмовляв із колегою, світилом світового масштабу. Я запитав його про те, що таке електричний струм. Він відповів: спрямований рух електронів від плюса до мінуса. Я сказав, що знаю це ще зі шкільної лави. Але чому електрони рухаються саме так, а не інакше? Що таке плюс і мінус? Ви знаєте, якою була його відповідь? «Одному Богу відомо!» Це наука? …І так справи йдуть далеко не тільки у фізиці. Що каже біологія про те, що ж таке життя? Нічого, масло масляне: «життя – це життя». Наводяться лише описові визначення – про «форму існування білкових тіл» тощо. Чому з’явилося життя, як усе відбувається – у маститих вчених відповіді на подібні питання точно такі самі, як у якогось учня 6-го класу. І при цьому – неймовірний апломб «великої вченості». На непідтверджених, десятки разів спростованих, фіктивних теоріях на кшталт теорії відносності Ейнштейна вони вибудовують усю будівлю сучасної науки, нав'язуючи її та ретельно табуюючи будь-які спроби заперечувати або хоча б сумніватися в непорушності її «цеглинок». 

Причому це дійсно все досить серйозно: існують версії, згідно з якими мало не дві світові війни були розв’язані для того, щоб людство, яке на початку XX століття перебувало на роздоріжжі шляхів розвитку, зокрема духовного розвитку, рушило б фальшивим, непридатним шляхом, одним із провідників у якому була «помилкова наукова мудрість», сучасні наукові уявлення про світ, що базуються на недоказових, а то й повністю помилкових теоріях» – Великі просвітницькі системи світу протягом багатьох... У ті часи задовольнялися частковими, половинчастими, а то й просто хибними «науковими» уявленнями про перелічені вище явища. Цим зауваженням ми констатуємо складний зв’язок між науковим і церковним світоглядом. 

Достатньо згадати Середньовіччя та функціонування інституту інквізиції, що наклав найжорстокіші заборони на пізнавальні процеси людей. Відстежувалися насамперед незвичайні явища психофізіологічного характеру («полювання на відьом» — тобто полювання на людей, обдарованих екстрасенсорною функцією сприйняття та психофізіологічною незвичайністю — ясночуття, яснобачення, левітація тощо). Так само насильно (на замовлення Церкви) на століття була введена в масову свідомість геоцентрична модель Птолемея. І дотепер церковні приписи суворо охороняють свою версію походження та суті незвичайних феноменів (у термінах церкви – «чудес»), перешкоджаючи об’єктивному природничо-науковому підходу до вивчення цих феноменів. Причому ці перешкоди вельми різноманітні – від повної заборони вивчення (наприклад, заборона на вивчення самозаймання свічок у великодню ніч у православному храмі в Єрусалимі) до повного заперечення наявних конкретних результатів природничо-наукового пояснення згаданих та багатьох інших чудес. 

Об'єднання церковної структури контролю пізнавального процесу людей з політичними та фінансовими системами є причиною нинішнього інформаційного драматизму на Землі. Цей драматизм має тенденцію перерости в трагізм пізнання, а отже, і життєвого процесу, оскільки з боку Природи зростає різноманіття та потужність процесів, що перетворюють нашу планету, а з боку об’єднаних сил управління життям людей зростає заборонна програма дослідження природних процесів. Новітні фінансові механізми так званих «високорозвинених» держав налагоджені на повне дефінансування вивчення стану природи (відмова НАСА від наукових програм; відмова у фінансуванні геологів, біологів, географів, метеорологів в Англії; дефінансування галузей природознавства, що вивчають Природу.

Таким чином, поточний стан людських справ на Землі перебуває в повній суперечності з програмою перетворення планетофізичних процесів, кліматичної машини та біосфери, що здійснюється Природою. При цьому відмічена всіма системами моніторингу швидкісна зміна клімату Землі посилюється подальшим зростанням техногенного тиску на геологогеофізичне середовище. Подальше утримання глобального психоклімату нашої планети в релігійних рамках «Старого Завіту», які вже давно не відповідають ані життєвому процесу, ані стану Природи, – це і є основний засіб боротьби з творчим еволюційним майбутнім людства. – Ви сказали «вже давно не відповідають» – значить, колись відповідали?.. – Так!.. І євреї-то іншими були!.. І час природофізичних процесів Землі був інший, про що ніколи не треба забувати!.. Зараз, як ніколи, важливо подивитися, а подивившись, – проаналізувати дійсний стан природи і людини у фактах, процесах і феноменах. 

Нам важливо не застрягнути в численних інтерпретаціях і версіях сучасних фарисеїв від науки, культури, мистецтва, політики, фінансів і, звичайно ж, професійних фарисеїв в інформаційних просторах так званих світових релігій, які професійно забормотують і зашумлюють пізнавальну обстановку при вивченні того, що відбувається в Природі. Упертість у непокорі еволюційним програмам Сонячної системи дедалі більше приводить людство до стану «виходу»… із Землі. Хоча, згідно з біблійними давнинами, на Землі є народ, який прагне і чекає виходу на «планету обітовану» – тобто на Сатурн. – Так, ви продемонстрували, прямо скажемо, нетрадиційне прочитання та інтерпретацію відомого вислову «Старого Завіту»: земля обітована як твердь обітована планети Сатурн... Наскільки це обґрунтовано?.. – А чому ти думаєш, що традиційне прочитання означає істинне?.. Загальновідомий факт постійного редагування біблійних та євангельських текстів на злобу дня і на замовлення зацікавлених осіб… Недарма існує кілька перекладів Біблії – особливо якщо врахувати форму її первісного написання (одними приголосними літерами) – і, природно, її неоднозначне прочитання та тлумачення.

https://btg18.blogspot.com/2024/04/blog-post.html