Еволюція Простору

 

 

 

 

Війна людини з Природою. Падіння Логосу

Фізична зміна якості навколишнього простору стає дедалі визначальнішим чинником для майбутнього людства. На жаль, нинішній стан техносоціального процесу на Землі повністю суперечить природним програмам розвитку життя на Землі. Тут слід зробити таке пояснення: протистояння людської діяльності земним і сонячносистемним законам наростало поступово. Перш ніж почалася війна законів (людських і природних), людство погодилося на відпадання від Логосу (тобто від Божественного в собі).

Розділення слова і діла. Нова функція слів — накопичення брехні

Мовні засоби людей, що бурхливо розвинулися на Землі, перестали контролюватися правдою. Виникла сфера інформаційної брехні, граничне функціонування якої позначилося в глобальному і тотальному розділенні слова і діла, тобто пізнання і магії. І насправді слова взяли на себе функції накопичення і зберігання брехні.

Народження хаосу. Зміна формопрявленного світу — часу

Так було втрачено контроль над діяльністю людей з боку Божественної сутності людини (совісті). Розрив між Словом і Ділом у людській активності породив щілини, в які увірвався хаос. Ускладнення земної ситуації вимагало сильних засобів впливу, і зараз людству рахунок виставив час, оскільки він є основою формопроявлених світів. І люди на Землі можуть опинитися в сценарії, для якого часу вже не буде (тобто не буде основи для їхнього життєвого прояву). Вихід на сцену Сонячної системи основоположного і законотворчого Часу і є новим якісним станом еволюції Землі та Людства.

Нова еволюція Землі і Людини. Нова психофізіологія

Поняття сингулярності свідомості (якщо вона – свідомість – є) стає не тільки теоретичним, за яким кожна точка вільної свідомості приєднана до Вічності, але й повсякденно практичним за рахунок все більш прискореного темпу вибору для кожної людини. В умовах дедалі прискорюваного темпу вибору перед людиною постає жорстке завдання самоідентифікації у внутрішньому просторі себе, тобто людина повинна будувати себе з Тонкого плану у Фізичний. Саме для такої людини Майбутнє стає Реальністю в новому фізичному контексті та навколишньому середовищі і внутрішніх засобів самовиявлення (новий виток психофізіологічних процесів в організмі).

«Демократизація» – гіпертрофія приватної волі, порушення законів всесвіту

На даний момент добре проглядається драма гіпертрофії особистої волі, що відпала від причин виникнення всесвіту. На жаль, у даний час можливості руйнувачів максимізуються за допомогою посилення та необмеженого поширення репресій щодо природних начал у людському організмі, що для переможеного цими репресіями означає антиприродний бунт його волі, тобто її інверсію. Граничне завдання борців з еволюційною програмою Сонячної системи полягає в тому, щоб кожна людина на Землі являла собою центр несумісності з законами всесвіту (своєрідна «демократизація» процесу гіпертрофії приватної волі).

Образованіє – образоРваніє

Величезну роль у цьому процесі відіграє техносфера, яка інвертує людські цілі та засоби (люди відволікаються від життєзберігаючих програм і переходять у стан борців проти життєвого процесу, здійснюється акт зради життя). У результаті: чим вища технологія, тим нижча сама людина, яка стає слугою технологічного процесу. Здійснено й своєрідний переворот у просвіті людей: навчання, зусилля розуму та логіки замінено «кліповою» освітою (образоРванням), тобто слово витіснене враженням форми. Відбулася своєрідна цільова геометризація вражень, «кліпове» виховання як ніяке інше сприяє розвитку Світового ринку (антропогенна активність стискається в процес купівлі-продажу). «Кліпове» мислення – це (зокрема) нездатність сформулювати думку, уривчастість думки, вона існує лише у фрагментах. Наслідком нової «культури» освіти та просвіти стає глобальне знищення мови у спілкуванні людей, яке є нічим іншим, як знищенням їхніх душ. «Демократизація» лайки та провокована засобами «культури» статева розбещеність – це розвиток подальших глибин і масштабів інволюції культур. Природним результатом цієї інволюції, як про це писав філософ М. Мамардашвілі, є «чорна діра свідомості», коли людина вже втрачає себе всередині себе, і для такої свідомості характерний жорсткий терор зовнішнього світу: людина повністю керується зовнішніми сигналами, зовнішнім законодавством, що керує на даний момент верховною владою.

Формування потрібної людини

Всередині такої людини вже нічого немає – ні вільної волі, ні совісті, ні розуму… Водночас внутрішня людина повинна перебувати у суворому паритеті з зовнішньою, що і є умовою та енергією розвитку людської свідомості. До складу багатовікових політтехнологій, на наше переконання, входить і сценарій імпринтингу та переімпринтингування. Пояснимо, що мається на увазі… Це психологічне поняття, яке з знанням справи століттями використовується земними управлінськими структурами. В даний час прийнято під імпринтингом розуміти впечатлювання (або «вдавлювання») в структуру людської особистості в певні періоди її формування керуючих поведінкових програм. По суті імпринт – це постійний вид програмного забезпечення людини, який зростається з апаратним забезпеченням, відбиваючись на нейронах мозку людини в момент їх особливої доступності та вразливості. Саме за допомогою імпринтів людська свідомість структурує світ, і це структурування може бути позитивним або негативним.

 

Штучний інтелект має офіційну точку зору на "еволюцію простору" — це безперервний процес трансформації уявлень, фізичного втілення та використання оточення людства. Вона охоплює перехід від природного середовища до урбанізації, розширення меж від мікросвіту до космосу, а також віртуалізацію взаємодій завдяки цифровим технологіям.Цей процес охоплює кілька ключових етапів:

1. Фізичний та архітектурний вимір
Від природи до поселень: Спочатку простір сприймався виключно як географічне та природне середовище. Згодом виникло містобудування. Еволюція міст: Від компактних доіндустріальних міст, де все оберталося навколо фортифікацій та ринків, до індустріальних мегаполісів. Сучасні міста переходять до концепції "розумного простору" (Smart City), де цінується екологічність, багатофункціональність та людиноцентричність.

2. Науково-філософський вимір
Абсолютний та відносний простір: Філософські концепції еволюціонували від ідей Ньютона (простір як незмінна "порожнеча" та арена подій) до теорії відносності Ейнштейна, де простір є динамічним, викривлюється під впливом маси і становить єдине ціле з часом (просторово-часовий континуум).

3. Цифровий та віртуальний вимір
Інформаційна епоха: Завдяки розвитку інтернету, соціальних мереж та VR (віртуальної реальності), простір перестав бути виключно фізичним. Метавсесвіти та кіберпростір: Сьогодні людство створює нові цифрові виміри, де комунікація, робота та взаємодія відбуваються незалежно від географічних відстаней.

4. Космічний вимір
Експансія людства: Від пізнання власної планети просторовий фокус людства змістився до освоєння ближнього космосу, що згодом може перетворити нас на міжпланетний вид.

Таким чином, еволюція простору — це шлях від підкорення природи до створення комфортних умов життя, а згодом — до виходу за межі фізичного світу у віртуальність та космос. 
    Отже, Земля і людство катастрофічно наближаються до фіналу не зовсім розумної та занадто довірливої цивілізації. А пасажири виявилися нечемними.