Неизбежность грядущих катастроф

  

Як вже досить давно з’ясовано, прихована мета технічного прогресу полягає в непримиренній боротьбі з життєвим процесом на Землі. Неконтрольований і заохочуваний перебіг техногенних процесів вже веде нашу цивілізацію до самоліквідації. Але природне та еволюційне завдання Життя не вичерпується лише завданнями технологічних процесів. Наполегливість життєвих процесів може по прихованих контурах еволюційного процесу викликати нове покоління процесів, згубних для техногенезу.

Газо-плазмові оболонки Землі (магнітосфера, іоносфера, атмосфера) являють собою «орган» взаємозв'язку геосфер з навколишнім космічним середовищем. Ця загальнопланетарна речовно-енергетична «муфта зчеплення» як одночасно і передає зовнішні (космічні) впливи та сигнали у глибини нашої планети про постійно мінливу космічну погоді (термін вдалий і досить поширений). Саме до цим (зовнішнім щодо Землі) сигналам і відбувається адаптація геосфер, яка безперервно породжує зростаюче різноманіття нових процесів, їх поєднань, включаючи й погодні структури. Справа в тому, що усталене класичне розуміння та формулювання клімату втратили актуальність (мається на увазі їх практичне значення) з фактичним станом та мінливою якість навколишнього середовища. Про це ще в середині 80-х років минулого століття заявляв академік К.Я.Кондратьєв: «Настає кліматичний хаос…». Він виявився правий, а на переломі тисячоліть уже згадані кліматоаналітики Пентагону ввели та поширили поняття «жорсткого сценарію зміни клімату та погодних структур», про які вже раніше згадувалися.

Виникає черговий парадокс – Природа генерує нові ряди процесів та їхні конкретні результати, а соціально керована наука (заохочувана політекономічними системами) не погоджується і сперечається з дійсною реальністю кліматичного перетворення. Багато вчених заперечують і не беруть до уваги ряди нових даних, оскільки «наші моделі не відповідають вашим даним», хоча ці дані, в першу чергу «їх», а саме – кліматологічні. Саме нові дані про стані погодних структур зараз модифікують теоретичну кліматологію. Найближчий приклад – з жодної математичної розрахункової моделі не випливає лавиноподібна хвиля танення льоду та деградація мерзлоти, що відбувається прямо зараз. Ідеологічна та практична інерційність програм «підкорення Природи» вже нагадує знущанням над природною реальністю, людьми та самим життєвим процесом.

І в цьому відношенні дуже показовим є висловлювання сучасного філософа «Настає століття мегакатастроф». «Катастрофа – це річ духовна. Вона інтелектуальна, це не просто сліпа сила природи, це якийсь знак, це якесь діяння, яке насправді значною мірою пов’язане з нашими діяннями». Цей діагноз, але для лікування діагнозу недостатньо. Саме тому з метою пошуку методів лікування, необхідно взяти до уваги та включити в організацію дій ту інформацію, яку з величезними труднощами та ризиком збирають природознавці (біологи, географи, геологи та ін.). Ну а претензії, що формулюються в системах політекономічних структур про те, що «вчені нічого не розуміють і тільки сидять на конференціях» – це один із найсерйозніших механізмів створення інформаційного керованого хаосу та соціального механізму перенесення провини.

Все передано у володіння людям, які керують технічними процесами, за допомогою яких створено світову патову ситуація. Звідси виникає гостре питання про сам стан біосфери в цілому і питання про те, з яким потеплінням Світова громадськість насильно рухається на боротьбу? Адже всі різновиди та швидкості температурних нерівноваг є наслідками як техносферних процесів, так і планетофізичних перетворень, у тому числі й у всій Сонячній системі. Саме тому на Землі щодня несподівано виникають нові події, для яких важко навіть підібрати назву. Найцікавіше, що в плані професійного кліматичного розгляду проблеми, істотний недолік міститься в самій методології досліджень. Справа в те, що дотепер не ведеться облік очевидних вимірюваних і обчислюваних кліматичних змін і на інших планетах. Зростає також швидкісне та енергоємне, великомасштабне та різноманітне