Нестримна техногенна активність людей спрямована проти Природи

 

 

«Для багатьох дослідників ще у сімдесятих роках ХХ століття стало зрозуміло, що погода і клімат на Землі контролюються саме поведінкою магнітного та електричного полів, якими Земля пов'язана із зовнішнім середовищем – Сонцем, Юпітером, іншими планетами та міжпланетним простором. Простір, який оточує зараз Землю, перебуває в постійному магнітоелектричному "мерехтінні", тобто ми маємо магнітоелектричну нестабільність. Разом із магнітоелектричною нестабільністю стану Сонячної системи та геокосмосу виникають й інші планетофізичні зміни. З'являються умови для різких коливань температур, зародження тайфунів, ураганів, супертайфунів, суперураганів. Постійне внесення в стан Землі додаткових енергій та речовини викликає у самого організму Землі складні адаптаційні процеси.

Земля весь час здійснює автоматичне підлаштування до того оточення і зовнішніх впливів, у яких вона перебуває. До подібного підлаштування належить і переполюсування магнітного поля Землі, що розпочалося в середині XIX століття. Цей процес неминуче супроводжується і супроводжуватиметься великими кліматичними перетвореннями. Територією Канади і в напрямку від Антарктиди назустріч один одному рухаються Північний і Південний полюси Землі. Швидкість переміщення у 1999 році Північного магнітного полюса перевищила 20 км на рік (при фоновому русі 3-4 см на рік). Виявлено, що Північний і Південний полюси рухаються з усе більшим прискоренням. За 10 років руху (з 1980 по 1990 рр.) вони змістилися вже на 150 км. Переміщення полюсів реєструвалося і раніше, але це були екскурси (рух по колу), зараз цей процес набув незворотного характеру: йде інверсія поля, тобто переполюсування.

Інакше кажучи, на основі останніх даних наземних та космічних реєстрацій кліматологи, геофізики, космофізики та метеорологи стверджують, що йде швидкісна зміна клімату Землі. Можна говорити про корінне перестворення клімату планети. Вчені сьогодні фіксують реакцію мінерального, рослинного, тваринного світу та й людства на процеси кліматичного перетворення, що відбуваються.

У світових інформаційних потоках неодноразово висловлювалася версія про те, що процес потепління зумовлений парниковим ефектом, викликаним збільшенням вмісту в атмосфері вуглекислого газу – СО2. Ця версія надумана і не витримує критики. При збільшенні вмісту в повітрі СО2 вдвічі температура на Землі за рахунок зазначеного збагачення СО2 в середньому збільшилася б на 0,2%. Водночас з 1900 по 1995 роки температура підвищилася на 4,0–4,5 градуса. І все ж таки слід погодитися з інформацією, що широко функціонує в мережі Інтернет, про те, що техногенний внесок у загальне потепління досягає 30%. Але цей внесок є багатофакторним: величезне електровироблення (до 10^27 ерг/рік), загальне забруднення атмосфери техногенними аерозолями, глобальне тепловиділення (спалювання метану – "попутного газу" – до 100 млн куб. м на рік) тощо. Тут важлива навіть не абсолютна цифра зростання температури, а те, що цей процес нерівномірно розподілений по планеті. У тропіках і субтропіках вона зросла на 0,6–0,8°C, у помірних широтах на 2,5–3°C, а в полярних областях на 6–8°C.

Починається інтенсивне танення льодів у приполярних областях Землі. В Арктиці та Антарктиді зараз "сходить" по 5-6 суперайсбергів на рік, тоді як раніше один суперайсберг реєструвався раз на шість-вісім років. Це впливає на температурний режим океану. Більше того, змінилася і сама фізика льоду! Загальне потепління викликало підвищену пластичність льоду, і він в Антарктиді у вигляді суперайсбергів сходить в океан.

У субтропічних широтах утворюються величезні маси як охолодженої, так і потеплілої води. Крім того, слід відзначити роль зворотного атмосферно-гідросферного циклу, що називається Ель-Ніньйо. Він уперше був зареєстрований у південній півкулі ще у 1923 році. Зараз цей процес у вигляді північної модифікації, що називається Арктичною осциляцією, проявляється на окраїнах північних морів. Усе Арктичне узбережжя у 1998 році було буквально вкрите "теплими плямами". Мало хто знає, але на території суходолу в Арктиці та Антарктиді нині йде бурхливий розвиток і поширення рослинного світу. У нашій тайзі, звідки пішли гірники, почали відновлюватися хвойні ліси. Тайга наступає на північ і, природно, тваринний світ разом із нею. Наприклад, у Канаді ліси пересунулися на північ більш ніж на 100 км. Космічними супутниками зафіксовано зменшення периметра льодів Гренландії – за 3 роки на 0,93 м, а за рік тане 51 км³ льоду.

Крім Ель-Ніньйо, наслідком енергетичних процесів, що відбуваються, є зміна вологообігу (десь сушить, десь заливає), зростання сейсмічності, зміна напрямку рози вітрів, руйнування загального поля тиску атмосфери. Різко змінюється малюнок грозової активності, і з'являються нові види енергоємних розрядів блискавок. Ми завалені показниками, які свідчать, що клімат наближається до піку свого перестворення. Що станеться далі, немає навіть правдоподібних припущень, адже розгортається перебудова всієї Сонячної системи.

Про зміни, що чекають на Землю в нинішньому столітті, зокрема й про щойно описані, попереджалося в "Листах Махатм", книгах О.П. Блаватської та Вченні Живої Етики, переданому через Олену Іванівну Реріх. Цінність зазначених книг не стільки в детальному описі процесів, що розпочалися нині. Головна їхня цінність у тому, що вони надали досить детально розроблену систему заходів адаптації до описаних планетофізичних змін. Ця система знань може здатися дещо незвичною, але зміни, які відбуваються на планеті, також навряд чи можна назвати буденними. Проте хотілося б звернути увагу насамперед на найвищу компетентність тих, хто вже за століття, своєчасно(!), передав людству предінформацію про ті процеси, які вже розгортаються сьогодні на наших очах. Махатми звернули увагу і на інший аспект процесів, що наступають. Ми вже зазначали, що інформаційно-енергетичний зв'язок між планетами та Сонцем зумовлений як станом простору між планетами, так і станом самих планет. На першу обставину впливають об'єктивні характеристики міжзоряного простору, яким рухається Сонячна система. На другому, у випадку планети Земля, позначається антропогенна активність, тобто діяльність людства. Саме у XX столітті техногенна міць вийшла на планетарний масштаб і тому стала визначальною для набору чинників впливу.

Хотілося б звернути увагу і на те, що нестримна техногенна активність людей повністю спрямована проти природних закономірностей, у тому числі й космічної. Узгодження законів розвитку Людини і Природи відбувається у разі еволюції людства в природному для Космосу ключі. Саме природозаперечний напрям людської діяльності, зумовлений, зокрема, і станом сучасного наукового знання, посилює катастрофічність енергоємних планетофізичних процесів на Землі».