Цивілізація канібалів

 

 

    Махатми і деякі чесні вчені пишуть про знищення Природи нашою дуже розумною цивілізацією. Несподівано знайдено ще один аргумент, названий гіпотезою Поршнєва-Діденка (Цивілізація канібалів). Жива тема і соковиті аргументи. Але спочатку послухайте ролик: "Діденко — довів, що серед нас живуть хижі гомініди? шокуюча теорія!"

 

   Безмежна жорстокість, яку так яскраво і щедро демонструє людство, не має аналогів у світі вищих тварин. Але водночас вона дивним, парадоксальним чином порівнянна — аж до буквальних збігів — із норовами, що панують у житті істот, вельми далеких від розумових форм поведінки: комах, риб і навіть примітивних організмів типу бактерій, вірусів. «Людина розумна» поводиться анітрохи не «розумніше» за павуків у банці. А щодо середовища свого проживання — Землі — «цивілізоване» людство нічим не краще за канцер «метастазійного» типу. 

   Що ж криється за цим неймовірним, але очевидним збігом?! Ще один ефектний зразок того, що крайнощі сходяться?! Чи це все ж таки не що інше, як кричуще і знаменне свідчення того, що людина та її розумність не зовсім природно поєднуються і далеко не ідеально підходять одне одному? Чи не звалила людина на себе непосильну ношу? І чи не роздавить її тягар розуму?! І в чому причина патологічної жорстокості «царя природи» стосовно собі подібних? Понад 14,5 тисяч воєн при чотирьох мільярдах убитих. 

   Ідея відчуження людини від Природи, проголошення її «вінцем творіння» з передачею в її ведення і безроздільне користування всього доступного їй світу живої природи та ресурсів Землі — все це стало, напевно, першою в історії «ідеологічною оманою» людства. І зараз настав час розплачуватися за цю абсолютно необґрунтовану ідею верховенства людини з одночасним проголошенням себе «царем природи» з усіма повноваженнями нахабного і жорстокого самозванця. Саме через такі зарозумілі уявлення про людину як про особливу розумну над-істоту Землі, якій підвладна вся Природа, і животіли всі науки про людину. Не заперечуючи унікальності та специфічності людини (праця, абстрактне мислення, використання знарядь тощо), все ж не можна залишити без відповіді основне питання: чому людина почала працювати, виготовляти знаряддя, мислити?!! Навіщо їй все це господарство?! Чого їй не жилося у тваринах?! 

   Подальший рівень усієї сукупності гуманітарних наук залежатиме від істотного зсуву в пізнанні початку людської історії. Загадка людини і полягає в загадці початку людської історії. Що почалося? Коли почалося? Чому і як почалося? І ось, нарешті, професору Борису Федоровичу Поршнєву (1905–1972 рр.) вдалося відповісти на це віковічне «найважливіше питання всіх питань» — про те, як же насправді йдуть справи з походженням «людини розумної». Монографія «Про початок людської історії» стала останньою роботою вченого і вийшла у світ уже посмертно. Книга Б. Діденка розвиває роботи професора Б. Ф. Поршнєва. Основна думка, яку висловлює автор, полягає в тому, що людство пройшло стадію хижої поведінки щодо представників свого ж виду — «адельфофагії» («поїдання побратимів»), що було в один із періодів розвитку нашої планети вимушеним кроком. Побудована на цьому фундаменті гіпотеза видової неоднорідності людства досить повно відповідає на більшість незрозумілих питань людського співжиття і вибудовує систему влаштування людського буття з погляду соціальних взаємовідносин. У процесі антропогенезу сформувалися два хижі види: палеоантропи (суперанімали) — нащадки «первовбивць», «адельфофагів», гранично близькі до свого дорузумного попередника, який пригнічував волю сородичів і вбивав їх; та суггестори (псевдолюди), які успішно імітують дії суперанімалів, але самі все ж нездатні протистояти психічному тиску останніх. Коротше кажучи, це агресивні та підступні пристосуванці, які стали наслідувачами та поплічниками суперанімалів. Два нехижі види характеризуються вродженим інстинктом неприйняття насильства. Дифузний вид — люди, які легко піддаються навіюванню і теж не мають засобів психологічного захисту від впливу жахливих для них чинників, що паралізують волю до опору. Це людина розумна. Неоантропи — менш навіювані люди, які мають загострену моральність. Їм властива схильність до самокритичного мислення. Неоантропи безпосередньо змикаються з дифузним видом, але сформувалися трохи пізніше. Вони більш просунуті в напрямку онаочнення розуму і здатні — вже усвідомлено — не піддаватися магнетизуючому психологічному впливу. Неоантропів можна вважати природним розвитком дифузного виду в плані розумності. Таким чином, згідно з цією концепцією вроджених видових поведінкових відмінностей у людському сімействі, людство являє собою парадоксальне співжиття істот несумісно різних, від народження наділених діаметрально протилежними психогенетичними мотиваційними поведінковими комплексами, що викликано самим процесом антропогенезу. Причому відмінності ці не мають жодного стосунку до інтелекту: можна чудово грати в шахи, а на «роботі» займатися витонченими тортурами. 

   Інакше кажучи, це доказ історично сформованої етичної неоднорідності людства. Власне кажучи, більшість і офіційних суспільних структур тією чи іншою мірою наближається до вказаної «класичної» побудови. У ході розвитку людства більшість етносів мала в собі представників хижих видів, і агресивність суперанімалів та суггесторів перемістилася на сусідні етнічні групи. Щоденна ж потреба в насильстві, їхнє «чергове зло» сублімувалося в задоволення атрибутами жорстокої влади, так що діставалося і «своїм». Вожді, які з'являлися, та їхні поплічники — це завжди суперанімали та суггестори. Будь-яка інша видова приналежність володарів, як правило, робила і робить владну структуру нестійкою і недовговічною. Основна маса суггесторів пішла шляхом пристосуванства та всілякої спекуляції, їхньою «професійною орієнтацією» стали торгівля чужою працею, лихварство, казнокрадство, шахрайство, політичний кар'єризм тощо. Тим хижакам, яким не вистачало місця в офіційних суспільних ієрархіях, мимоволі доводилося ставати антисуспільними елементами (бунтівниками, розбійниками, революціонерами тощо). Дифузний вид склав аморфну масу, що легко піддається будь-якій актуальній агітації («чернь», «бидло», «натовп», «маси», «народ»). Визначення виду як «дифузного» виражає і його суть як такого, що допускає проникнення в себе чого завгодно, і, крім того, самого здатного «дифундувати» у що заманеться. Неоантропи переважно мають справу з Природою, займаються наукою, технікою, духовними пошуками і перебувають завжди в стані інтелектуального відсторонення від «світової гризні», що їх оточує. Звісно, не можна говорити тільки про чистих представників того чи іншого виду.

 https://litmir.club/a/?id=5119