Про долю Сатурна
У світі просторово-часової єдності реальності ряди проявів форм і процесів відбуваються під впливом жорсткої та обов'язкової поляризації процесів на всіх рівнях. Гранична програма переходу Сонячної системи на новий еволюційний виток позначена великомасштабним процесом зміни властивостей самого фізичного простору. Ця зміна супроводжується і змінами в часі, що саме по собі свідчить про вихід на арену тонкої матерії. Все більшими темпами і масштабами відбувається ефірна модифікація, як у потоках сонячних випромінювань, так і в динамізації ефіру в глибинах усіх планет. Наслідком підвищення ефірних концентрацій у «Сонячно-системному домені» є виникнення великомасштабних нерівноваг, які все повніше визначають якість планетофізичних процесів, не тільки на нашій Землі. Новітнім фактом зростання ролі ефіросфер планет Сонячної системи є режим атмосферної динаміки, що швидко змінюється. Так, якщо на восьмій планеті системи – Нептуні відзначається зростання і перевищення вітрових напорів ...