Комета, ядро комети, плазмоїди, провісники епох

 

 

У класичної комети Галлея є тверде стійке утворення неправильної форми, яке кометологи назвали ядром. У такого роду комет зазвичай відомий період обертання та орбіта. Але ні комета Лі, ні Шумейкера-Леві, ні Хейла-Боппа, ні Atlas не продемонстрували стійкої орбіти. Чи не свідчить це про те, що Сонячна система зіткнулася з новим класом явищ?

Зараз мова піде про так звану комету, що несподівано виникла поблизу Юпітера і названа іменами Шумейкера-Леві, яка з самого початку спостереження мала вигляд «нитки перлів» (тобто як цілісний об’єкт її ніхто не бачив і її початкову цілісність можна було лише теоретично припускати). Ця комета за всіма ознаками належить саме до класу вельми загадкових об'єктів з незвичайними для комет характеристиками та з ознаками ефіродоменів. У липні 1994 року вона настільки наблизилася до Юпітера, що сталося її падіння на поверхню планети. Це занурення плазмових згустків у верхні шари атмосфери планети-гіганта супроводжувалося величезними вибухами. Іншими словами, відбулося впровадження в структури Юпітера певної кількості речовини-енергії-інформації. Підкреслюю: і інформації. Якщо брати за основу теорію твердотілої комети, яка утворює при падінні «уламки речовини», то у випадку з кометою Шумейкера-Леві можна пояснити лише 17% ефектів, що супроводжували цю плазмову релаксацію. З усіх прогнозів, які були зроблені кометологами щодо комети Шумейкера-Леві, не виправдався жоден (шість пунктів із шести!). Вчені буквально пронумерували кожен згусток плазми комети, і кожен плазмоїд справив свій особливий вплив на магнітосферу, хімічний склад і енергетику планети Юпітер.

Перш за все, тому що за розрахунками, заснованими на класичній фізиці, ця «комета» зовсім не мала «падати» на Юпітер. Розрахунки за рівняннями Кеплера не давали підстав вважати, що космічне тіло буде захоплене планетою-гігантом. Проте це сталося. Чому? Та тому, що закони Кеплера, Ньютона, Ейнштейна не враховують енергію обертання космічних тіл навколо своєї осі, тобто не враховують поле обертання (торсіонне). І лише гравідинамічні рівняння О. Хевісайда (написані ним ще наприкінці XIX століття) пояснили факт неминучого захоплення «нитки перлів» обертовим Юпітером. Для наукового світу досі не зрозуміла причина столітнього замовчування елітою фізиків-«фундаменталістів» унікальних результатів робіт Хевісайда. Зрозуміло лише одне, що це замовчування – свідомого походження. Далі відзначимо ще одну специфіку цього «наукового редагування картини світу».

З космофізичної картини світу існуюча система наукового знання вилучила параметр свідомості. Космічний простір стали описувати як наповнений лише речовиною та енергією, але не інформацією. Інформацію винесли за межі наукових моделей Космосу та Природи. Природа виявилася, вибачте, без-розумною, а процеси, що в ній відбуваються, стали відносити до області чистої механіки. Тобто наука побудувала «свій світ», в якому відсутній розум, крім людського. І цей специфічний світ продовжує описуватися сучасною фізикою, заснованою на достатності розуму лише певного колективу «фундаментальних фізиків».

Під час впливу комети Шумейкера-Леві на Юпітер нам немов продемонстрували, наскільки незначна роль цієї специфічної фізики. Пояснювальна роль фундаментальної фізики, яка цікавиться лише речовиною, виразилася в 17%-й ефективності; тоді як введення ефірної фізики підвищує передбачуваність до 90%.

Можна уявити, наскільки ми оперуємо, так би мовити, «плоскими» інтерпретаціями того, що відбувається в Сонячній системі, і чим насправді вона є в координатах простору і часу. А вона в цих масштабах проявляє себе як свідомий організм, що керує своїми частинами.

«Нитка перлів», доставлена на Юпітер з космічного простору, стала певним пусковим механізмом для переходу Юпітера в новий планетофізичний стан. На Юпітері зафіксовано появу величезної кількості літію, якого у верхній атмосфері раніше не реєструвалося зовсім. Літій – метал особливий. Агні Йога вказує на його прямий зв'язок з інтелектуальними процесами в людському організмі.

Після впливу плазмових тіл Юпітер перейшов у сильно збуджений стан. З моменту релаксації на Юпітері не припиняються полярні сяйва. Причому вони досягли небувалої сили і охоплюють величезні площі. Інтенсивність полярних сяйв у тисячі разів перевершує земні полярні сяйва. Магнітні поля Юпітера мають яскраво виражену конфігурацію і велику напруженість, тобто мають величезні передавальні енергетичні та інформаційні властивості, які все інтенсивніше впливають на Землю.

Ще в грудні 2000 року, за даними телескопа Chandra, під час огинання планети Юпітер зондом Cassini (спрямованим на Сатурн), було виявлено, що рентгенівське полярне сяйво Юпітера походить з пульсуючої (з періодом 45 хвилин) гарячої ділянки над північним магнітним полюсом. Причому відстань джерел іонів цієї пульсуючої ділянки від поверхні планети-гіганта становить 2 млн 97 тис. кілометрів. Існування та поведінка цих плям, а також формування іонних джерел, що створюють гарячі плями у верхній атмосфері Юпітера, поки що не мають наукового пояснення. Але можна зробити припущення про зміну режиму взаємодії між Раджа-стар (Король-зірки) і Юпітером, про що писав Махатма Кут Хумі у вже згадуваному 92-му листі. Можливо, роботою цього «пульсара» пояснюється зміна поведінки великих циклонічних вихорів в атмосфері Юпітера та злиття білих овалів з Червоною плямою.

Крім цього, планета почала викидати плазму в простір. У Сонячній системі з'явилося друге після Сонця потужне енергетичне джерело плазми. Причому скидання плазми Юпітера відбувається за типом сонячного. Сонце скидає надлишок плазми через корональні діри, точно так само чинить сьогодні Юпітер.

Такий надзвичайно потужний керуючий вплив на Юпітер при явно неадекватному енергетичному впливі прямо підводить нас до припущення, що астрофізичний об'єкт Шумейкера-Леві має розумне походження, і з космічного простору в атмосферу планети було свідомо інжектовано певну кількість речовини надзвичайної енергії та інформаційної насиченості.

Поступово загадки комет оживляють нові напрямки думки. Модель «льоду» треба змінювати, до чого й схиляються навіть найортодоксальніші фахівці з фізики комет.