Термінологія ФПВР

 

 

 

 

Деструкція речовини на елементарні частинки та зворотні процеси називаються фазовим переходом вищого порядку.

Полум'я – це плазма – розігріта суміш речовин у газоподібному та дрібнодисперсному стані, в якій електронами-генераторами здійснюється ФПВР. Донорами електронів є горючі речовини та молекула кисню, а донором електрину – атом кисню. У плазмі горіння ФПВР ніколи не доходить до вивільнення структурних електронів атома кисню, що піддається розщепленню. А молекули горючих речовин постачають у плазму лише електрони зв’язку або неструктурні надлишкові електрони (наприклад, у разі згоряння вугілля). Молекули газу та кисню при вході в плазму піддаються дисоціації на атоми.

Коли в плазму потрапляє електрон, що має найбільший серед осциляторів електродинамічний потенціал, він миттєво стає першим діючим началом у системі. Навколо нього формується електронна глобула, у просторі якої електрон не метушиться як звичайний осцилятор, а постійно займає її геометричний центр. Діаметр електронної глобули дорівнює кроку фотона випромінюваного світла. Світло випромінюється не електроном, а глобулою, що являє собою сферу з осциляторами, які оточують електрон. При кожній взаємодії з електроном атом безповоротно випромінює одне електрино, яке на короткий мить стає гіперчастотним осцилятором плазми, протягом якого воно передає навколишнім осциляторам свою енергію зв’язку у складі нейтрона, рівну постійній Резерфорда. Після передачі всієї своєї енергії плазмі знесилене електрино — фотон — вбудовується в один із променів світла, що виходять від поверхні електронної глобули — елементарного генератора, і відлітає у простір.

На кожен атом кисню припадає один електрон — генератор. Водночас, наприклад, для повного ФПВР атома кисню знадобилося б 16 електронів — генераторів, що відповідає кількості нейтронів в атомі кисню. Таким чином, інтенсивність цього ФПВР порівняно з повним розпадом можна оцінити в 1/16. При такій інтенсивності ФПВР радіоактивності, як відомо, немає, що дуже важливо для часткового ФПВР.

Граничне число осциляторів в електронній глобулі становитиме 595. Частота осциляторів електронної глобули дорівнює частоті фотонів випромінюваного світла. Частота електрона перевищує частоту середнього осцилятора на 4 порядки — це найважливіше явище в процесах вивільнення надлишкової енергії — енергії зв’язку елементарних частинок у нейтронах, атомах і молекулах. Тиск в електронній глобулі становить 7201 Па (1/13 атм), що сприяє постачанню донорів до глобули та самому розпаду атомів речовини.

Один і той самий електрон виступає в ролі генератора приблизно 5900 разів, а кожен атом кисню втрачає 286 електрино і стільки ж (286 разів) входить до складу глобули.

Дефект маси атома кисню має цілком певний зміст — нестача 286 електрино, що становить усього ~^{10⁻⁶ %}від повної маси атома. При такому незначному дефекті маси кисень, як і інші речовини, зберігає свої хімічні властивості та вступає у відповідні хімічні реакції. Оскільки всі хімічні реакції супроводжуються виділенням або поглинанням теплоти або, що те саме, виділенням або поглинанням дрібних частинок — електрино, то всі хімічні реакції є водночас ядерними реакціями. А правильніше дати таке визначення хімічної реакції: «хімічною реакцією називається ядерна реакція з виділенням або поглинанням електрино при незначному дефекті маси атомів реагуючих речовин, що зберігають свої хімічні властивості».

Вільні електрони, які завжди є у вуглеводнях, починають взаємодіяти як електрони — генератори енергії — з атомами кисню, які теж завжди є, хоча й у невеликій кількості, у чистому кисні. Вирвані з атомів електрино за коротку мить підвищують енергетику зони вибуху. Це спричиняє руйнування молекул кисню на атоми з одночасним вивільненням їхніх електронів зв’язку, які одразу стають новими генераторами енергії. Процес, таким чином, відбувається прискорено й завершується вибухом, хоча палива практично не було — лише його сліди. Але, як видно, саме вони стали первинною причиною початку реакції. Такий, коротко кажучи, механізм вибуху кисню. У традиційній теорії вибух декларувався як факт і водночас суперечив їй як вибух без вибухової речовини — палива.

Таким самим є механізм нагрівання та вибуху перекису водню під час його розкладання та відсутності відведення тепла, а точніше — під час відсутності відведення енергійних електринів.

Такий самий механізм локальних мікровибухів під час кавітації рідини. Вважається, що спостережувані високі тиски й температури в локальних зонах схлопування бульбашок пари в рідині спричинені її ударною дією.