3. Фізика гіперчастотних осциляторів. Физична природа постійної Планка
"У проведених нами подальших дослідженнях ми описали фізичну теорію термодинаміки газів з висновком 59 параметричних рівнянь для практичного застосування в розрахунках. Ми вивели рівняння стану реального газу, куди увійшли 16 параметрів у явному вигляді і ще 9 параметрів - у неявній. У додатку до цієї теорії для 16 вивчених нами реальних газів наводиться по 25 параметрів для нормальних умов, з яких не менше 10 встановлені вперше.
Але ми зіткнулися з дивним парадоксом: постійна Планка не входить до числа 25 параметрів, що характеризують газ, і в той же час жоден реальний газ не може бути описаний без цієї постійної! Мимоволі згадуються слова лауреата Нобелівської премії Луї де Бройля, який назвав постійну Планка «таємничою постійною».
Ця обставина поставила питання про необхідність зрозуміти і описати, яка ж фізична сутність цієї постійної?
У 1934 році на одній з наукових конференцій М. Планк, звертаючись до своїх колег, говорив: «Панове, настав час нам зрозуміти фізичну сутність цієї постійної. Якщо це нам вдасться, то перед наукою відкриються нові далечі та досі невідомі глибини!»
Однак ні за життя М. Планка (1858-1947 роки), ні після його смерті нікому з його учнів і колег цю задачу вирішити не вдалося.
Нам пощастило більше, бо вдалося вивести рівняння для постійної Планка. Далі ми наводимо узагальнений опис з висновком рівнянь для розуміння сутності постійної Планка, отриманий нами ще в 1982 році і з тих пір неодноразово перевірений на практиці і підтверджений в експерименті." пояснював Базієв.
З визначень енергії випливає наступне рівняння:∙
ħ=4m0 ∙vs0 = 4,11060869204∙10-34 кг∙м2 /с=h/а
Фундаментальна константа Герца ħ= 4m0 маса осцилятора ∙ vs0 постійну секторальної швидкості осцилятора:
а=(4π/3)1/3 =1,61199195402 радіан,
середній кут розсіювання осцилятора на осциляторі (молекули повітря на молекулі).
Слід задуматися про те, що в існуючій теорії фізики, по-перше, немає жодного математичного виразу, що описує швидкість поширення світла. По-друге, обґрунтування наявності енергії променя світла на основі існуючої теорії просто неможливе, оскільки в ній фотон не має ні маси, ні заряду, і це різко суперечить формулі E=h∙v.
За допомогою запропонованого нами рівняння, що враховує масу і заряд Електрино, тепер можна математично описувати різні раніше непіддатливі до вирішення проблеми науки. Запропоновані рівняння, крім чисто теоретичних обґрунтувань, отримали експериментальне підтвердження.
Встановлено основні фізичні властивості Електрино:
т
m= 6,855 757 299 63∙10-36 кг = const!
- маса;
q= 1,987 664 316∙10-27 Кулон = const
- заряд;
ε(m) = 2,899 262 954 97∙108 Кл/кг = const
- питомий заряд, підтверджений експериментально;
1,106 7247∙10-16 м= const
- діаметр сферичного тіла електрино;
Ve =7,097 696 59055∙10-49 м3 = const
- об'єм електрино;
ре = 9,659 129 84891∙1012 кг/м3 = const
- щільність.
Таким чином, об'єктивно доведено, що Електрино - це друга істинно елементарна частинка, що представляє собою справжній антипод першої істинно елементарної частинки - електрона. Її відкриття відновило зарядову симетрію в природі, що реально існує як в теорії фізики, так і в структурі атома.Експериментальним доказом коректності вищевикладеної теорії стали досліди з вимірювання швидкості поширення монохроматичних пучків світла в середовищі атмосферного повітря.
Комментарии
Отправить комментарий