Сонячна активність — це синхронізація через припливну дію планет?
Наше Сонце приблизно в п'ять разів менш магнітно активне, ніж інші сонячноподібні зірки – практично особливий випадок. Причина цього може критися в планетах нашої Сонячної системи, кажуть дослідники з Центру Гельмгольца Дрезден-Россендорф (HZDR). За останні десять років вони розробили модель, яка, в принципі, виводить усі відомі цикли активності Сонця з циклічного впливу приливних сил планет. Тепер вони також змогли показати, що цей зовнішній час автоматично також послаблює активність Сонця.
Відомо, що сонячна активність підкоряється численним законам – як коротшим, так і довшим періодичним коливанням, від кількох сотень днів до кількох тисяч років. Однак дослідники іноді пропонують дуже різні пояснення основних фізичних механізмів. Модель, розроблена командою Френка Стефані в Інституті динаміки рідин при HZDR, розглядає планети як пейсмекери: згідно з цією моделлю, Венера, Земля та Юпітер поєднують свої приливні сили на Сонце приблизно кожні одинадцять років. За допомогою складного фізичного механізму вони щоразу невелико посилюють внутрішній магнітний рух Сонця. У поєднанні з орбітальним рухом Сонця у формі розетки це призводить до накладених періодичних коливань різної тривалості – точно так само, як це спостерігається на Сонці.
За десять років німці придумали, що приливні сили планет системи взаємодіють з Сонцем і послабшують його.
По перше, приливні сили Землі ніяк не дотягуються до Сонця, а по друге, приливи на нашій планеті є результат зміни радіусу планети. Співпадіння місячного циклу з приливами не є точним, але вчені не звертают уваги на дрібниці, але в тонкощах ховаються істина.
Отже приливни сили Землі не є космічними. Німці не зупиняються, вони знайшли такі ж приливні сили на всіх інших планетах системи. Це просто жах, фантастичні оповідання.
Комментарии
Отправить комментарий