Фазовий перехід вищого роду ФПВР. Горіння органічного палива

 

 

У класичній термодинаміці та термохімії питання про джерело горіння навіть не ставиться, воно приймається як само собою зрозуміла властивість горючої речовини. Аналіз теплоти згоряння різних палив з необхідною кількістю кисню для їх повного згоряння показує, що джерелом енергії є кисень. Полум'я – це плазма – розігріта суміш речовин у газоподібному та дрібнодисперсному стані, в якій електронами – генераторами здійснюється ФПВР. Донорами електронів є горючі речовини та молекула кисню, а донором електрино – атом кисню. У плазмі горіння ФПВР ніколи не доходить до вивільнення структурних електронів атома кисню, що піддається розщепленню. А молекули горючих речовин постачають в плазму тільки електрони зв'язку або неструктурні надлишкові електрони (наприклад, у разі згоряння вугілля). Молекули газу і кисню при вході в плазму піддаються дисоціації на атоми. Два позитивних атоми з'єднуються в молекулу водню за допомогою двох електронів зв'язку.

 У плазмі горіння молекулярний водень піддається повній дисоціації, розпадаючись на два позитивних іони і два вільних електрони, які перетворюються на гіперчастотні генератори. Як видно, на кожен атом кисню припадає один електрон – генератор. У той же час, наприклад, для повного ФПВР атома кисню знадобилося б 16 електронів – генераторів за кількістю нейтронів в атомі кисню. Таким чином, інтенсивність цього ФПВР в порівнянні з повним розпадом можна оцінити в 1/16. При цій інтенсивності ФПВР радіоактивності, як відомо, немає, що дуже важливо для часткового ФПВР. Коли в плазму входить електрон, що володіє найбільшим серед осциляторів електродинамічним потенціалом, то він миттєво стає першим діючим початком в системі. Навколо нього формується електронна глобула, в просторі якої електрон не метається як звичайний осцилятор, а постійно займає її геометричний центр. Діаметр електронної глобули дорівнює кроку фотона випромінюваного світла. Світло випромінюється не електроном, а глобулою, що представляє сферу з оточуючими електронними осциляторами.

  При кожній взаємодії з електроном атом безповоротно випромінює одне електрино, яке стає гіперчастотним осцилятором плазми на короткий мить, протягом якого воно передає навколишнім осциляторам свою енергію зв'язку в складі нейтрона, рівну постійній Резерфорда. Після передачі всієї своєї енергії плазмі знесилене електрино – фотон вбудовується в один з променів світла, що виходять від поверхні електронної глобули – елементарного генератора, і йде в простір. Для розглянутої плазми граничне число осциляторів в електронній глобулі складе 595. Частота осциляторів електронної глобули дорівнює частоті фотонів випромінюваного світла. Частота електрона перевершує частоту середнього осцилятора на 4 порядки – це найважливіше явище в процесах вивільнення надлишкової енергії – енергії зв'язку елементарних частинок в нейтронах, атомах і молекулах. 

Один і той же електрон виступає в ролі генератора приблизно 5900 разів, а кожен атом кисню втрачає 286 електрино і стільки ж (286 разів) входить до складу глобули. При акті взаємодії електрино нерухомо зависає над своїм атомом кисню на відстані, як і при взаємодії осциляторів. Завмирає і атом кисню, який після взаємодії замінюється новим. Як видно, дефект маси атома кисню має цілком певний сенс – недолік 286 електрино, що становить всього ~10%^-6 від повної маси атома. При настільки незначному дефекті маси кисень, як і інші речовини, зберігають свої хімічні властивості і вступають у відповідні хімічні реакції. Оскільки всі хімічні реакції супроводжуються виділенням або поглинанням теплоти або, що те саме, виділенням або поглинанням дрібних частинок – електрино, то – всі хімічні реакції є одночасно ядерними реакціями. А правильніше дати таке визначення хімічної реакції: ―хімічною реакцією називається ядерна реакція з виділенням або поглинанням електрино при незначному дефекті маси атомів реагуючих речовин, що зберігають свої хімічні властивості. 

Розглянемо один з парадоксів традиційної теорії горіння. Відомо, що кисень вибухає при наявності слідів мастила (або будь-яких вуглеводнів). Якщо слідувати теорії вибуху як швидкого горіння палива в кисні, то ясно, що теплота реакції слідів масла ніколи не відповідає енергії вибуху кисню. У цьому і полягає парадокс: мізерна кількість палива, і в той же час – величезна енергія вибуху кисню. Виходить, що кисень вибухає як би сам з собою. Тільки тепер, після ознайомлення з описаним вище процесом горіння, стає зрозумілим його механізм. Вільні електрони, які завжди є в вуглеводнях, починають взаємодіяти як електрони – генератори енергії з атомами кисню, які теж завжди є, хоча і в невеликій кількості, в чистому кисні.

Вирвані з атомів електрино за короткий мить підвищують енергетику зони вибуху. Це викликає руйнування молекул кисню на атоми з одночасним вивільненням їх електронів зв'язку, які відразу стають новими генераторами енергії. Процес, таким чином, йде прискорено і завершується вибухом, хоча палива практично не було – тільки його сліди. Але, як видно, саме вони стали первинною причиною початку реакції. Такий коротко механізм вибуху кисню. У традиційній теорії вибух декларувався як факт і їй же суперечив як вибух без вибухової речовини – палива. Такий же механізм розігріву і вибуху перекису водню при її розкладанні і відсутності відводу теплоти, а точніше – при відсутності відводу енергійних електрино. Таким же є механізм локальних мікровзривів при кавітації рідини. Вважається, що спостережувані високі тиски і температури в локальних зонах схлопування бульбашок пари в рідині викликані її ударною дією. Однак, ударна дія викликає лише руйнування молекул і початок ФПВР дає сам процес ФПВР; і тепер ми знаємо ці параметри. Вони на багато порядків перевищують найоптимістичніші значення, коли-небудь повідомлені різними джерелами інформації.

Сотні авто з двигунами, на повітрі замість бензину, бігають в Україні, зробимо, щоб такі авто були у кожного українця.  

  Фото автора.