Всі релігії ворогують з природою, посилаючись на «спасіння людей»

 

 

Величезний вплив на формування загальної картини світу мали світові релігійні системи, що трансформувалися з плином часу. Саме вони повсюдно й безперервно керували пізнавальною силою людства, побічно редагуючи природні стани та людські дії. Розділивши природні та людські процеси на «богоугодні» та «небогоугодні». Релігійне розмаїття світу вогнем і мечем втручалося в природну еволюційну природність. У невпинній турботі про Владу та з власних міркувань багато століть і тисячоліть релігії вибудовували людську історію без урахування прав і можливостей Природи та Людини. Висунувши принцип «спасіння людей», релігійні служителі та ідеологи безперервно будували соціологічні механізми відторгнення людства від Природи («безжальна боротьба з язичництвом») та осягнення космічного походження Життя у Всесвіті. Послідовне і неухильне виконання правил, ритуалів і заповідей, вироблене вузьким колом релігійних інститутів, призвело до смертельної боротьби людства з природними закономірностями на Землі та в Космосі, а також і з різноманітним проявом життя у Всесвіті. Досить згадати, що Джордано Бруно був спалений на вогнищі за твердження про заселеність багатьох планет і зірок. Така категоричність не випадкова й поодинока, а являє собою «метод порятунку». Згадаймо, що сотні тисяч жінок (які стверджували в собі «диявольську красу») були спалені «на славу Господа нашого», а це вже явний генетичний вплив.

Природно, що забороні піддалися й наукові відкриття – не одне століття насильно підтримувалася й геоцентрична модель світу. Скільки жертв принесено на користь припинення пізнавальних процесів (гоніння на алхіміків, астрономів, лікарів, геологів та ін.)? З плином часу пізнавальні процеси «вийшли з церковних берегів» і поширилися в соціальному організмі людства, що набирав сили. Але прихована система релігійного управління людством швидко пристосувалася до можливостей науки. І, починаючи з XIX століття, за допомогою фінансової системи світу, що бурхливо розвивалася, релігійні системи почали здійснювати «божественний відбір» пізнавальних результатів людства. Цей відбір призвів до того, що вже до XXI століття саму «Велику науку» перетворили на «біч божий», який карає людство за невиконання «Його заповідей». А те, що саме вони спрямували людей на боротьбу з Природою і на невизнання обов'язкових до виконання Космічних законів, ретельно приховується. І, як стверджується в роботі: «Ми можемо запізнитися з приведенням законів людського суспільства у відповідність до природних законів Природи. Зволікання сприяє продовженню нинішнього «бізнесу, як завжди», і останній може так змінити біосферу Землі, що виникає небезпека втратити деякі зразки природних закономірностей».

 Аргументи на користь того, що релігія може шкодити природі: антропоцентризм: Деякі інтерпретації авраамічних релігій (християнство, іслам, юдаїзм) підкреслюють, що людина — це корона творіння, якій даровано владу над землею. Це можна сприймати як право на необмежене використання ресурсів, що призводить до екологічних проблем. Зосередження на потойбіччі: якщо увага зосереджена на спасінні душі та житті після смерті, матеріальний світ («земна природа») може розглядатися як щось другорядне або гріховне, що вимагає підкорення, а не турботи. У цьому контексті турбота про природу є релігійним обов"язком. Екофілічні релігії: індуїзм, буддизм, даосизм, синтоїзм і язичницькі вірування часто тісно пов"язані з природою, навчають гармонії з нею, поклоняються силам природи та визнають живу душу у всьому (анімізм). Аскетизм і обмеження споживання: Багато релігій закликають до поміркованості, відмови від розкоші та надмірного споживання, що в сучасному світі є ключовим чинником зменшення тиску на екосистеми.

В результаті такої релігійної уваги, природа гине. Чи є протилежні факти?