«Космологічні записи» Є.І. Реріх

  

 

Ел Морія

 

 Космологія (макрорівень)

• Що вивчає: Всесвіт у цілому, його народження (Великий вибух), просторово-часові масштаби та майбутнє.

• Головні питання: Як і коли виник Всесвіт? Чому він розширюється? Яку форму він має і з чого складається?

• Ключові теорії: Теорія Великого вибуху, теорія інфляції, темна матерія та темна енергія. 

Космогонія (мікрорівень) 

• Що вивчає: Еволюцію конкретних об'єктів у космосі — як вони утворюються з пилу і газу та як змінюються з часом.

• Головні питання: Як формуються зорі та планети? Яким чином з'явилася Сонячна система? Як помирають зірки (у вигляді білих карликів, нейтронних зірок чи чорних дір)?

• Ключові теорії: Гіпотези зоряної еволюції, теорії утворення планетних систем

І космологія, і космогонія знаходяться у суцільній темряві сучасної науки. Вибухи, інфляції, темні матерії, утворююча власність пилу і газу це казки від дяді Альберта, послідовники якого не кращі.

Відповіді, дивіться у https://btg18.blogspot.com/2025/07/blog-post.html, або у кожному посту блог. Прийшов час звернутися до листів О. І. Реріх і Махатми Ел Морія

«Космологічні записи» Є.І. Реріх — це езотерико-філософські щоденники та нотатки, створені нею у співпраці з Учителем (Махатмою Морією) у 1940–1950-х роках. Вони містять фундаментальні концепції окультизму та «Науки Майбутнього», об’єднуючи закони мікро- та макрокосмосу

Ключові аспекти вчення

• Космічний магнетизм: розглядається не як фізичне явище, а як Вище Ведуче Начало, що пов'язує всі світи у Всесвіті.

• Будова Сонячної системи: Містять описи невідомих науці планет, небесних тіл та їх тонкоматеріальних взаємодій.

• Синтез людини і космосу: Стверджується сувора паралель між процесами в людському організмі та космічними феноменами

Не слід дивуватися, якщо якісь положення здадуться такими, що суперечать сучасним науковим уявленням. У «Космологічних записах» подаються найглибші знання про Космос. Здебільшого вони виходять за межі сучасної наукової парадигми. Отже, їх можна віднести до наднаукового знання.

До публікації «Записів» ми були знайомі з такими джерелами наднаукового знання, як «Таємна Доктрина», «Листи Махатм» та ін. Можна було переконатися, що викладені в них наукові положення, які суперечили науці того часу (кінця XIX століття), повністю підтвердилися у ХХ столітті

Крім терміна астрономія, Олена Іванівна вживає ще три терміни: «Астрофізика», «Астрохімія» та «Астрофізіологія». Вона називає їх новими науками. Термін «астрофізика» використовується і в сучасній науці: думаю, не буде помилкою сказати, що астрофізика становить головний напрям сучасної астрономії. Вона приділяє велику увагу еволюційним процесам у Всесвіті. Олена Іванівна зазначає, що цей бік астрофізики набуватиме дедалі більшого значення.

Термін «астрохімія» потребує певного обговорення. Можна було б подумати, що астрохімія вивчає хімічні процеси у Всесвіті. Але хімія щільної матерії небесних тіл вивчається в рамках астрофізики. Термін «астрохімія» у сучасній науці не використовується. Олена Іванівна розуміє під астрохімією те, що сьогодні прийнято називати астрологією. «Астрологія — це не що інше, як формула астрохімії». У зв’язку з цим доречно згадати, що у Вченні Живої Етики часто вживаються терміни «хімізм», «хімізми», які, судячи з контексту, не належать до щільного світу. Мабуть, «хімізм» — це хімічний склад тонкої матерії, а «хімізми» — хімічні сполуки тонкого світу. Астрохімічні промені, що впливають на земні організми, складаються з частинок тонкої матерії. Тоді стає зрозумілим, чому про хімізми часто йдеться у зв’язку з астрологією і чому остання називається астрохімією.

Про астрофізіологію Олена Іванівна згадує мимохідь, і можна зрозуміти, що йдеться про астрохімічний вплив на фізіологічні процеси.

Тепер власне про астрономію. Олена Іванівна стверджує, що астрономія стане новою наукою. Старі поняття будуть переглянуті, буде встановлено відносність усіх спостережень, астрономія утвердиться на нових поняттях. У листі вона пише: «Багато цікавих сторінок у “Новій астрономії”. Як каже В[еликий] Вл[адика]: “Моя Астрономія уявляє нашу сонячну систему набагато повніше і цікавіше за всі існуючі підручники”». Що ж буде являти собою нова астрономія? Це буде астрономія багатовимірного космосу, що включає вивчення різних планів Буття. Сучасна наука вивчає тривимірний фізичний світ; відповідно, сучасна астрономія вивчає фізичний всесвіт. Нова астрономія не обмежуватиметься вивченням фізичного всесвіту, вона проникне в інші плани Буття, в інші виміри багатовимірного простору. Завдяки новим винаходам, пише Є.І.Реріх, невидимі для нас планети стануть доступними для зору.

«Невидимі», тобто такі, що знаходяться на тонких планах. Новий винахід зробить їх доступними. Ймовірно, мова йде про прилад, що сприймає і реєструє об’єкти тонкого світу.

Такі невидимі для нас планети і світила «сильно впливають на атмосферу нашої Землі». «Нова астрономія з’явиться із наближенням Нової Планети». Про нові планети ми поговоримо нижче. А зараз кілька слів про сучасну астрономію.

Сучасна астрономія переживає період надзвичайно бурхливого зростання. Мені здається, що вона схожа на дерево, яке бурхливо цвіте, яке ось-ось має скинути цвіт і перейти в новий стан – зав'язування плодів. Ніхто не припускав, що астрономія приведе до таких важливих відкриттів, які були зроблені в останні роки ХХ століття і які радикально змінюють наше уявлення про будову Світу. Я маю на увазі, перш за все, відкриття космологічного вакууму і весь комплекс проблем, що виникають у зв'язку з цим. Було зроблено багато інших важливих відкриттів, фантастично (на багато порядків!) підвищилася точність астрономічних вимірювань (координат і часу), зросла проникна сила телескопів у всіх діапазонах електромагнітних хвиль – від радіо до рентгену.

Оскільки у фізичному всесвіті світло поширюється з кінцевою (хоча й дуже великою) швидкістю, ми бачимо віддалені об’єкти такими, якими вони були в минулому. Чим далі ми проникаємо в простір, тим глибше занурюємося в безодню часу. Сучасні телескопи досягли тих областей простору (або, точніше, моментів часу), коли відбувалося формування зірок та інших дискретних джерел випромінювання. Якщо ми збільшимо проникну силу телескопів на порядок (а такі системи вже проектуються), то ми потрапимо в область, де немає ніяких зірок, ніяких джерел, а лише таємнича однорідна, безформна, безструктурна «темна» матерія, яка становить переважну частину матерії у Всесвіті і природа якої нам невідома. Ця матерія, мабуть, є проміжною ланкою між фізичним і тонким планами Буття. Таким чином, сучасна астрономія наближається до вивчення тонких планів Всесвіту, що й стане предметом майбутньої нової астрономії

https://u.to/ZwKaIg   «Космологічні записи» Є.І. Реріх