Теплогенератори електрогідравлічні

  

Електрогідравлічні установки умовно можна розділити на два типи: 1 – установки з електричним струмом; 2 – установки з електричним розрядом. Найпростішими є установки електролізу води, до електродів яких прикладена постійна напруга. У режимі кавітації ці установки дають надлишкову енергію, у тому числі у вигляді додаткового, понадрозрахункового за струмом і напругою, нагріву води. Розглянемо основні етапи та параметри процесу в електролізній установці. При підвищенні напруги від нуля Вольт установка починає працювати як звичайний електродний нагрівач (котел, кип'ятильник…). В інтервалі напруги 100 — 160 В струм стабілізується, залишається постійним за величиною 3,8 — 3,95 А. Потім відбувається самодовільний стрибок за напругою до 163,5 В при одночасному зменшенні струму до 1,5 А. Частота автоколивань струму, викликаних екрануванням, запиранням електронів іонами протилежного знака, становить 200 кГц. Температура води 950 ºC. Відповідно до струму зменшується споживана потужність на процес, тобто в 2,5 раза. У прикатодному просторі з'являється яскраве свічення, що є показником наявності фотонів оптичної частини спектра як продуктів розпаду речовини. Температура води падає до 60... 64 ºC. Спостерігається інтенсивне виділення газу. За підрахунками авторів коефіцієнт надлишкової потужності з урахуванням тепло-, газо- і світловиділення становить [значення відсутнє]. На думку Ф.М. Канарьова, додаткова енергія отримується за рахунок синтезу атомів водню та кисню в молекулу води. Однак ми знаємо, що витрати енергії на руйнування молекули на атоми та на її синтез із цих атомів – однакові і на 20 порядків менші, ніж енергія розпаду на елементарні частинки. Тобто в даному випадку має місце чистий розпад, а синтез – не додає до додаткової енергії нічого, оскільки його ж енергія (за кількістю) йде на руйнування молекул води на атоми. На це вказує теорія, проста зрозуміла логіка (див. вище), опис експерименту, у тому числі свічення плазми (фотони) і температура води 950 ºC, при якій починається передкипіння – кавітація. З огляду на відсутність необхідності в розгоні струменя в електрогідравлічних установках має бути високий коефіцієнт надлишкової потужності. Так, у /11/ називається коефіцієнт 1000 і вище. По суті, в електрогідравлічних установках розпад молекул води і ФПВР ініціюється кавітаційним режимом, який настає при нагріванні води до температури передкипіння (приблизно 950 ºC при атмосферному тиску внаслідок неоднорідності нагріву) у будь-якому випадку, з електричним струмом чи без нього. Тобто струм тут відіграє роль нагрівача – не більше того, оскільки плазму він не створює і електронів-генераторів не додає. Плазма, що виникає при такій кавітації та внаслідок неї, є слабкою, що й позначається на величині коефіцієнта надлишкової потужності, який теж невеликий. Мабуть, завдання полягає в тому, щоб збільшити об'єм та інтенсивність плазми, а зробити це можна, наприклад, за рахунок проведення електричного розряду у воді. Витрата енергії на розряд окупиться за рахунок ядерної енергії розщеплення води багаторазово. Розряд буває: тліючий, у магнітному полі, дуговий та іскровий.

Електричні розряди у воді досить добре вивчені. Спочатку росте газова бульбашка, потім – малий пробій – лідер, за ним стример (великий пробій) і, нарешті, сам розряд як електричний струм по іонній доріжці в газопаровому середовищі. Розряд супроводжується автоколиваннями, ударними хвилями, бульбашка руйнується, посилаючи хвилі стиснення-розрядження. В електрогідравлічному ефекті бачили здебільшого можливість механічної дії за рахунок великого тиску в рідині для очищення деталей і трубопроводів від забруднень, збільшення діаметра свердловин, ударного приводу тощо. Можливостями отримання надлишкової потужностіцікавитися почали відносно недавно, в основному у зв'язку з інформацією 1980 року про «холодний ядерний синтез». Як було вказано вище, синтез атомів практично не відіграє ролі в отриманні додаткової, надлишкової енергії, зокрема в кавітаційних установках. Відіграє роль розпад речовини на елементарні частинки. Теплогенератор на електрогідравлічному принципі роботи повинен мати бак-ємність для води з електродами та системою подачі електричного струму. Режим і вид струму, тип розряду поки що добираються експериментально. Температура води повинна бути близькою до температури кавітації – передкипіння води з урахуванням значення температури системи опалення або гарячого водопостачання, у якій цей теплогенератор має працювати. Як приклад електрогідравлічної установки слід ще навести електрогідравлічний двигун Потапова Ю.С., який демонструвався на міжнародній виставці «Енергія – 97» у Кишиневі. Двигун являє собою 12-літрову ємність, що має вигляд самовара, мабуть, з розподільником напруги вгорі та патрубками підведення й відведення води внизу до гідравлічного двигуна (машини). Двигун призначався для автомобіля. За словами винахідника, двигун працював 2 роки на одній заправці води безперервно, видаючи механічну потужність 40 кВт при витраченій електричній потужності ~10 кВт. Іншої інформації про двигун Потапова не було ні тоді, ні зараз. Можна припустити, що двигун працював у режимі кавітації з імпульсним підвищенням тиску, прокачуючи воду через гідравлічну машину. У травні 2000 року з'явилася інформація про те, що японський винахідник Накамацу побудував двигун, який також працює на воді, а також російські – Дудко (1951 р.) та Петрик.

Повчально розглянути електрогідравлічний процес, проведений в інституті імені Курчатова і доповіданий на фізсемінарі міжнародного клубу вчених Санкт-Петербурга С.Ю. Куликовським 31 травня 2000 р. У поліетиленовому контейнері з циліндричною порожниною (20×120 мм) на протилежних стінках розташовувалися титанові електроди – товстий і тонкий (дротик, фольга), з'єднані в електричне коло послідовно з тиристорним вимикачем і конденсаторною батареєю енергією 25…50 кДж. При напрузі 5 кВ відбувався вибух титанового дротика та електричний розряд у дистильованій воді, налитій у порожнину. Після випаровування води порошок, що залишився, піддавався оптичному спектроаналізу: маса титану склала 96 %; у решті порошку (4%) містилися різні метали, у тому числі – 30%, – 12%, – 10%, – 8%, – 8% і ще п'ять металів (Na, K,... ) від 2 до 5 %. 200 дослідів дали стабільні результати. Крім того, над поверхнею контейнера в місці виводу електричних провідників протягом ~7 мс візуально й інструментально спостерігалося майже сферичне свічення, яке потім розпадалося на кілька куль меншого діаметра і зникало. Фіксувалися треки якихось частинок, названих магнітними монополями. Вимірювання показали відсутність радіації, у тому числі рентгенівського та нейтронного випромінювання. Частка вихідного 48 зменшилася, частка ізотопів 46, 47, 49, 50 збільшилася. Баланс енергії не зберігався: виділена енергія перевищувала вихідну. Проведення дослідів з іншими металами, наприклад цирконієм, і з іншими параметрами, наприклад [значення відсутні], дало ті ж ефекти (але інший склад металів).

Ці ефекти підтверджують теорію, зокрема: при електричному розряді між електродами у воді відбувалася кавітація та ФПВР за описаною вище схемою з виділенням енергії часткового розпаду атомів кисню води на елементарні частинки – електрино. Ці частинки, рухаючись по провідниках на початку імпульсу у вигляді ще неорганізованого електричного струму, викликали сферичну корону (така сферична корона іноді також спостерігається над акумуляторами, особливо підводних човнів). У міру організації спірального руху частинок у струмі корона зникала.

Сам електричний розряд під дією різниці напруг на електродах (або, що теж саме, концентрації частинок – електрино) є зламуванням міжатомних каналів у титані (і у воді) з руйнуванням атомів та їхньою частковою перебудовою у більш стійкі елементи та сполуки. Аналогією зламування може слугувати, наприклад, дія натовпу людей, що рветься через вузькі двері, коли двері виламують. На завершення зазначимо, що електрогідравлічні установки можуть працювати у широкому спектрі застосування, не лише як теплогенеукраїнаратори, але й як джерела механічної, електричної енергії, енергії удару та тиску.

Один з перших ТГ працював у Севастополі у готелі "Україна" для нагрівання гарячої води років 15 назад. Хлопцям не треба стало крутити заіржавлені гайки для заміни ТЕНів, що є досить важкою задачею. Уявіть, що заміну ТЕНів треба було робити щодня. Нова технологія нагрівання води хлопцям сподобалася.