Підвищення напору за допомогою енергії природи

 

 

Відразу зазначимо, що це — відоме явище: гідравлічний удар і гідравлічний таран. Чіткого фізичного пояснення немає, хоча у формулі Жуковського для підвищення напору ΔР = ρvа присутні щільність, швидкість течії та швидкість звуку у воді.

Рідина, як і газ, має глобулярну структуру. Усередині глобули рухається осцилятор води шляхом електродинамічної взаємодії з сусідами та обміном імпульсом (енергією) через посередника – електрино, що зумовлює також енергообмін з електриновим газом навколишнього середовища, який підживлюється енергією від Сонця та космосу. За подробицями відсилаємо до праць. Остання присвячена саме розгону звукової хвилі за рахунок зазначеного ланцюжка енергетичних взаємодій, тобто — за рахунок природи, даром (з точки зору людини). Вода підпорядковується тим самим законам фізики, що й газ, для якого алгоритм розгону звукової хвилі описано вище. На відміну від газу вода має низку особливостей, що впливають на параметри процесу розгону звукової хвилі. Осцилятор — монокристал води — є складною структурою, що складається з 3761 молекул води. Він масивний і займає багато місця у своїй глобулі (96,34 %), не даючи можливості проникнути туди сусідам. Цим і пояснюється нестисливість води (або стисливість при високих тисках). У газі розмір молекули — осцилятора — приблизно на 3 порядки менший за розмір глобули, тому газ — стисливий. Під час розгону звукової хвилі глобули газу деформуються (стискаються), глобули води — ні.

При швидкості звуку у воді за нормальних умов с = 1483 м/с, здавалося б, динамічний тиск (напір) на фронті звукової хвилі має становити 1,^1∙10⁹Па (11000 атм).

Однак швидкість руху самих глобул осциляторів істотно нижча за швидкість звуку і становить приблизно 3,7 мм/с, обчислена як швидкість блукання. Осцилятори фактично ніби стоять на місці, а хвиля рухається, піднімаючи воду на велику висоту за рахунок мікрорухів глобул осциляторів, що підтримуються значно швидшим рухом самих осциляторів: 622 м/с на початку розгону та 622 + 1483 = 2105 м/с наприкінці. Зазначена вище швидкість блукання є середньою. З наближенням хвилі вона збільшується до швидкості звуку на шляху в мікрони, а потім не тільки спадає до нуля, але й набуває зворотного знака внаслідок розрідження за фронтом хвилі. На фотографіях струменя води, зроблених за допомогою високошвидкісної зйомки, видно, що струмінь нерівний, усередині нього є коливання, обертання, вихори та краплі, що вилітають із поверхні. Складний характер течії зумовлює необхідність спеціального дослідження для визначення додаткового напору, що створюється хвилею. Цим займаються, наприклад, Л.С. Котоусов та інші дослідники.

Ф.М. Канарев та А.І. Тлішев розробили та випробували новий електрогідравлічний кавітаційний теплогенератор. Випробуваний зразок має коефіцієнт перетворення потужності (електричної на теплову) 1/28, що є економічно рентабельним. Він являє собою трубку діаметром 16×4 мм довжиною 100 мм з 5-ма патрубками для протікання води (розчину) з електродами. Імпульсами електричного струму (напруга 235 В; струм 117 А; частота 135,1 Гц; тривалість 0,28 мс; період 7,4 мс) підтримується кавітаційний режим при температурі 660С. Початкова температура води 220С, витрата 5,5 л/год. Електрогідравлічний удар викликає розгін звукової хвилі за рахунок природних сил, потім кавітація багаторазово повторює той самий процес, викликаючи нагрівання води нібито задарма.