Scopus
Увляєте, якщо ваше дослідження не відповідає прийнятим науковим стандартам. Вони одразу стають низькоякісними дослідженнями з ознаками підозрілої діяльності. Таким чином секир башка вашим дослідженням. Система вміє захищатися. Пам’ятаємо В. Маяковского:
Стихов навезите целый мешок,
с таланта
можете лопаться —
в ответ
снисходительно цедят смешок
уста
украинца хлопца.
Вони мріють зупинити еволюцію.
Scopus — це голландська наукова база даних рефератів та цитувань , запущена академічним видавництвом Elsevier як конкурент старішій Web of Science у 2004
Scopus — это крупнейшая в мире единая библиографическая и реферативная база данных, которая отслеживает цитируемость научных статей, опубликованных в научных изданиях. Ее создала и развивает издательская корпорация Elsevier.
Если говорить простыми словами, Scopus не хранит полные тексты статей, а работает как гигантский поисковик и аналитический инструмент для науки.
Для журналов и издателей. Включение журнала в базу Scopus — это знак качества. Это означает, что издание проходит строгий отбор и публикует проверенный научный материал.
Журнали в Scopus щороку перевіряються на достатню якість за чотирма числовими показниками: h-індекс , CiteScore , SJR ( SCImago Journal Rank ) та SNIP ( source normalized impact per paper ). З цієї причини журнали, перелічені в Scopus, вважаються такими, що відповідають вимогам щодо якості рецензування , встановленим кількома агентствами з надання дослідницьких грантів для їхніх грантоотримувачів та радами з акредитації ступенів у низці країн.
Оскільки Elsevier є власником Scopus, а також одним з основних міжнародних видавців наукових журналів, у 2009 році було створено незалежну міжнародну раду з відбору та консультативної роботи з контенту Scopus (CSAB), щоб запобігти потенційному конфлікту інтересів у виборі журналів для включення до бази даних та підтримувати відкриту та прозору політику висвітлення контенту, незалежно від видавця. До складу ради входять науковці та бібліотекарі-фахівці. Проте критика щодо ймовірного конфлікту інтересів продовжується.
Бібліометричні бази даних перевіряють журнали, які вони перераховують, щоб переконатися, що вони індексують якісні видання, які не використовують сумнівну видавничу практику.
Дослідники визначили три попереджувальні ознаки, які свідчать про те, що журнали можуть займатися підозрілою публікаційною діяльністю. Використовуючи їх, вони знайшли десятки видань, проіндексованих у провідній науковій базі даних Scopus, які можуть бути проблематичними.
Три тривожні сигнали для будь-якого журналу за один рік: подвоєння обсягу публікацій; понад 70% опублікованих статей, що походять з однієї країни; та щонайменше 15% статей, позначених безкоштовним онлайн-інструментом Problematic Paper Screener .
Використовуючи назви, отримані з вільнодоступної бази даних OpenAlex, дослідники визначили 3753 журнали, які відповідали принаймні одному з цих критеріїв. Вони зіставили їх із журналами, індексованими в Scopus, і виявили, що з них 5% було видалено зі списку.
Дослідники та фахівці з доброчесності досліджень стверджують, що ці сигнали допомагають ідентифікувати журнали, які заслуговують на подальше дослідження, але не доводять, що назви є проблематичними. Вони служать «рудиментарними прапорцями», каже Ачал Агравал, співавтор препринту та позаштатний спеціаліст з обробки даних у Райпурі, Індія. І вони вказують на проблеми, з якими стикаються бази даних у міру поширення поганої практики публікацій, додає він.
Бібліометричні бази даних, такі як Scopus, є важливими в глобальній дослідницькій екосистемі, оскільки вони враховуються при формуванні багатьох рейтингів, що використовуються для оцінки окремих дослідників та установ. Включення до Scopus, яким керує голландське видавництво Elsevier, зазвичай свідчить про репутацію журналу.
Scopus регулярно переглядає журнали, які він містить, використовуючи інструмент для виявлення ознак підозрілої діяльності, яка свідчить про те, що видання публікують низькоякісні дослідження, що не відповідають прийнятим науковим стандартам. До них належать «зміни в обсязі публікацій та охопленні журналів, незвичайні моделі авторства та співпраці між авторами, аномальна поведінка цитування та ознаки того, що журнал став вразливим до сумнівного контенту», – повідомив Nature речник Elsevier .
Для позначених журналів Scopus проводить «ретельну, індивідуальну оцінку всієї доступної інформації, включаючи врахування власної відповіді журналу», додав речник. Він видаляє журнали, які не відповідають певним пороговим значенням метрик. Минулого року Scopus видалив зі списку 156 журналів, а цього року вже видалив 100.
«Жоден окремий сигнал і жодне фіксоване порогове значення не визначають результат», – сказав речник Elsevier. «Сигнал – це спонукання до розслідування, і за потреби журнал виставляється на повторну оцінку» радою з відбору контенту Scopus.
У дослідженні повідомлялося, що приблизно 3500 журналів, які не були виключені зі списку, разом написали понад півмільйона статей за роки, коли їх було позначено принаймні одним сигналом. Майже 300 журналів було позначено двома сигналами, а 28 журналів – усіма трьома.
Кожен сигнал вимагає подальшого розгляду журналу, але сам по собі не є «однозначним рішенням про виключення зі списку», каже Анна Абалкіна, детективка з питань доброчесності досліджень та соціальна науки Вільного університету Берліна. «Може бути багато причин, чому журнал дублює обсяг публікацій». Наприклад, це часто трапляється з новим журналом або як частина бізнес-плану видавця, каже вона. Але Абалкіна вважає, що журнал з усіма трьома червоними прапорцями свідчить про підозрілу діяльність, якій важко знайти законне виправдання
Коментарі
Дописати коментар