Матеріалізація ефіру це не містика, а природний процес

  

 

За минулий рік з’явилося нове розуміння деяких фактів, яке може бути важливим, і тому наведено у вигляді переліку з короткими поясненнями. Базієв — головний матеріалізатор ефіру. https://btg18.blogspot.com/2026/08/blog-post.html  Як електрино врятує світ https://btg18.blogspot.com/2026/08/blog-post_11.html

Двоетапний метод руйнування хімічних елементів і речовин.

Цей метод описано в книзі стосовно обробки води та, особливо, повітря. Він полягає в нейтралізації та ослабленні міжатомних зв’язків у молекулах (на першому етапі) та їх остаточному руйнуванні (на другому етапі). Нова особливість полягає в тому, що таким самим чином можна руйнувати зв’язки між атомами в кристалічній решітці речовини. Суть — у зменшенні та нейтралізації надлишкового електричного заряду атомів, внаслідок чого вони стають майже інертними, втрачають сили, що зв’язують їх між собою, і речовина може бути зруйнована зі значно меншими енерговитратами та за значно менших параметрів впливу (температура, тиск, потужність випромінювання тощо), що буває недосяжним без зазначеної нейтралізації.

Наприклад, відомо, що паладій сильно насичується воднем, так що майже розпадається, і може перейти в газоподібний, а потім і конденсований стан при значно нижчій (легкодоступній) температурі, ніж звичайний, не ослаблений. Це може бути використано для отримання металів високої чистоти.

Замість дорогого фулерену вуглецю, що отримується пропусканням графіту через електричну дугу, можна отримати аналогічний за властивостями розщеплений графіт, застосовуючи первинне ослаблення зв’язків, а потім подальше температурне руйнування при істотно нижчих температурах та за допомогою простішої й дешевшої апаратурної конструкції.

Антигравітація.

Пряме переривання гравітаційних зв’язків для зменшення ваги описано у другому розділі. Мабуть, цього можна досягти також нейтралізацією надлишкового заряду атомів, описаної Д.Х. Базієвим у /9/.

Пожежу гасять вибухом.

Це відомо. Причому вважають, що полум’я збивають повітряною ударною хвилею. Це не зовсім так. А може бути й зовсім не так.

Справа в тому, що під час вибуху (швидкого горіння) виникають швидкісні потоки електрино у вигляді рентгенівського та гамма-випромінювання (це підтверджується, наприклад, засвічуванням плівки під час швидкісної кінозйомки вибуху саме в момент виникнення детонаційної хвилі). Під час гасіння пожежі вибухом потоки електрино нейтралізують діючі електрони-генератори енергії пожежі (горіння), чим і досягається її гасіння. Мабуть, замість вибуху можуть бути й інші засоби, наприклад, у вигляді світлового потоку тощо («світло» гасити «світлом»!).

Підкачування енергією ззовні.

У який момент відбувається перетік із навколишнього середовища додаткової енергії у вигляді електрино в електричний струм навколо провідника? Згідно з теорією, для цього потрібна різниця потенціалів (концентрацій) електрино. Підживлення відбуватиметься від більшої концентрації (потенціалу) до меншої. Очевидно, що цим моментом буде нульовий потенціал під час зміни фаз. Більше того, з огляду на динамічну дію зарядів-носіїв струму між собою під час відтоку від провідника створюватиметься своєрідний ефірний вакуум (розрідження) у приповерхневому шарі провідника, де концентрація електрино у вихорах навколо атомів провідника (міді…) буде (протягом короткого часу імпульсу) не тільки меншою за звичайну, але й майже нульовою. Тоді додатковий струм піде до провідника не тільки з електринового газу навколишнього середовища (атмосфери), але й із кристалічної решітки самого провідника. У решітці він потім поповниться до рівноважного стану з навколишнього середовища. Те саме відбувається з магнітами, якщо вони включені за допомогою обмотки в електричний ланцюг, а також — з іншими елементами ланцюга (конденсатори…). Тобто додаткова енергія надходить не тільки з електричного газу атмосфери, а й із провідника та інших електричних елементів (магніти, конденсатори…), що беруть участь у процесі. У традиційній фізиці таке додаткове підкачування енергією називають самоіндукцією.

Крутий фронт ударної хвилі ефіру — необхідна умова додаткового підкачування ззовні.

Якщо частота електричного струму буде малою, у тому сенсі, що наростання або спадання струму (напруги) буде меншим, ніж швидкість поширення збурень (швидкість «звуку» в ефірі), то ці збурення встигатимуть вирівнюватися (релаксація) у струмі, не зачіпаючи навколишнє середовище. Тому як умова для додаткового підкачування потрібно мати крутий фронт збурення. Це досягається або підвищенням частоти струму, або імпульсним (переривчастим) характером струму.

Переривник — елемент електричного ланцюга з підкачкою енергії ззовні.

У всіх пристроях і трансформаторах Тесли були переривачі та розрядники, що дають імпульсний струм, під час припинення (вимкнення) якого утворюється ударна ефірна хвиля з крутим фронтом, за яким створюється ефірне розрідження – область зниженого електричного потенціалу, у яку здійснюється перетік електрино з навколишнього середовища, зокрема з провідника. При різкому розриві ланцюга, як відомо, виникає електрична дуга – це й є цей перетік енергії. Переривачем є й електричний розрядник.

У трансформаторах ТМ 40 10/0,4 кВ оренбурзького винахідника Н. Смирнова, згаданих у книзі, теж були тиристорні переривачі на високу напругу 10 кВ. Вони дозволяли отримувати 90 % потужності трансформатора ззовні при промисловій частоті електромережі 50 Гц.

Резонанс як засіб посилення підкачування енергією ззовні аж до руйнування матеріалу.

Підвищуючи частоту, ми підсилюємо підкачку ззовні за рахунок зростання крутизни фронту збурення. Одночасно збільшується й розрідження — ефірний вакуум навколо атомів кристалічної решітки речовини (провідник, напівпровідник, магніт…), що бере участь у резонансному явищі. При певній частоті (мега- або гігагерци) динамічний заряд у вихорі навколо атома зменшується, якщо не до нуля, то до певного критичного порогу, при якому міцність міжатомних зв’язків речовини стає меншою за сили впливу, і речовина руйнується.

Баланс енергії (виділення-споживання) — умова екології. Виділення енергії під час розпаду речовини, зокрема горіння та швидке горіння (вибух), супроводжується радіоактивним випромінюванням (гамма, рентген…), шкідливим для людини та природи з екологічної точки зору.

У цьому ми переконалися на прикладі перехідних режимів двигуна внутрішнього згоряння (див. третій розділ), коли випромінювання перевищувало фон у 400 разів. Водночас у стаціонарному режимі, коли вироблення енергії дорівнює її споживанню, таких випромінювань немає. Дуже добре це пояснює й підкреслює А. Мельниченко /15/: він пише, що багато дослідників (А. Меделяновський, В. Докучаєв, А. Чернетський…) померли від ракових захворювань, спричинених випромінюванням досліджуваної апаратури. Водночас А. Мельниченко підкреслює, що він понад 3 роки займається тим самим, але живий і здоровий. Причина ж у тому, що він придумав і виготовив автоматичний регулятор, за допомогою якого дотримується відповідність ємності та індуктивності для кожної з резонансних частот, що відповідає тому чи іншому режиму роботи (вироблення дорівнює споживанню енергії).

Гідроудар — аналог електричної дуги. Різко перериваючи засувкою потік рідини в трубопроводі, ми створюємо гідравлічний удар (див. четвертий розділ), енергія якого підживлюється з навколишнього середовища. Відключаючи електричний струм (рубильником, вимикачем), ми теж його перериваємо. Тому за тими ж законами виникнення гідравлічних ударних і звукових хвиль за рахунок природної енергії виникає ефірна ударна хвиля, що візуально проявляється іноді у вигляді електричної дуги.

Марнотратство: весь електричний струм йде у «землю».

Повсюдно з метою електробезпеки застосовуються електроустановки та мережі із заземленою нейтраллю. Уявіть собі фазову обмотку електрогенератора, один кінець якої заземлений, інший — підключений до споживача енергії (фаза) і замкнутий провідником (нуль) на заземлений кінець обмотки. У такому замкнутому контурі струм тече від більшого потенціалу (на обмотці генератора) до меншого (на «землі»), зокрема, через споживача. Весь струм йде в «землю», нічого не повертається назад до генератора, оскільки струм не може йти від меншого потенціалу (нуль «землі») до більшого на обмотці генератора. Виходить, що все паливо електростанції витрачається в основному для того, щоб марно скинути енергію, оскільки на споживачі витрачається лише незначна її частина. Так, дослідження /9/ показали, що на електричних лампочках споживається лише 13 % струму.

У ланцюгах з ізольованою нейтраллю (суднових) у кожному контурі також є точка, аналогічна нулю «землі», в якій потенціали струмів, що йдуть від генератора в обидва боки, рівні один одному, а сам струм утворює в ній стоячий вихор. З огляду на підвищену напругу в контурі з ізольованою нейтраллю, на відміну від контуру із заземленою нейтраллю, що має у своєму складі нульовий провід, надлишок невикористаної енергії випромінюється в навколишній простір (корабля), тобто все одно втрачається безповоротно, та ще й є екологічно шкідливішим для людей.

Вибухають навіть сухі резервуари палива.

Вибухає, звичайно, кисень повітря, а сліди палива на сухій стінці резервуара є каталізатором вибуху, наприклад, під час зварювальних робіт. Тому резервуари недостатньо лише очистити від палива, у тому числі насухо, але й необхідно ретельно промити. А зварювальні роботи можна проводити лише після нейтралізації газів (повітря) у резервуарі зі зниженням вмісту кисню нижче 5…8%. До речі, внаслідок вибуху резервуари деформуються через вакуум, що створюється в них при цьому.

Не самолікування, а — самооздоровлення. Дослідження П. Гаряєва та інших показали, що мікролазерне випромінювання людини має не тільки голографічні, а й спадкові властивості, причому властивості початкові, здорові, а не хворі, набуті за життя. Тому, розвиваючи ідеї самолікування (див. четвертий розділ), слід рекомендувати не тільки лікуватися шляхом прикладання рук до хворого місця, а й регулярно щодня оздоровлювати самого себе накладанням рук на власний прес.

Релігія — це опис фізики тонкого світу в інших термінах і поняттях.

Що може дати свічка?: потоки електрину у вигляді світлового та інших випромінювань. При цьому свічка підвищує місцеву концентрацію електринового газу, частково іонізує повітря.

Дзвін створює систему звукових хвиль, зокрема ефірних, які підсилюють взаємну дію свічки та дзвону щодо іонізації (руйнування) повітря. При цьому скупчення голограм (фантоми, біси) руйнуються, перетворюючись на електриновий газ. Біси зникають.

Раніше не було сучасних засобів іонізації, крім свічок і дзвонів. Зараз для тієї ж мети (іонізація) використовують, наприклад, лампу Чижевського, озонатори тощо.

Третій закон Ньютона — теж закон збереження енергії, якщо обидві його частини помножити на час дії. За певних умов із цього закону можна отримати всі інші закони збереження. Наприклад, закон набуває вигляду, наведеного самим Ньютоном. Доповнюючи його ще умовами рівності прискорень, отримуємо закон збереження імпульсу. І т.д.

Ведичне знання — образне.

Відсутність ознак високорозвиненої математики в давні часи та наявність складних культових споруд (стадіони зі сферофонією, лабіринти, піраміди тощо) наводять на думку про те, що ці споруди не розраховували математично, як зараз, а просто бачили у своїй уяві. Навіть зараз є люди, обізнані у ведах, які мислять образами та здатні обмінюватися думками без допомоги мови та письма.